Глава 13. Народні свята у Старому Вероні. Частина 3.

- І як же ти примудрилася опоїти свого обранця варивом? Силою чи хитрістю?

- Ми разом пили напій замість вечірнього чаю, коли він приходив до мене таємно.

Вже непогано.

- Ви чули? Вони разом пили, значить, не було там нічого небезпечного або чаклунського!

- Любовне зілля часто п'ють разом, щоб вплив його посилити! - заперечив старий.

- І що ж за інгредієнти ти брала для свого зілля? - щиро сподіваюся, що не ловила вона деревних жаб, не знімала шкури зі змій і не відривала кажанам крильця...

- У пляшку червоного вина сухого імбиру кинула частку кореня, кориці паличку, горіх мускатний, пучку трави сухого розмарину, трави котячої кілька листочків, і на вогні все разом розігріла, в кінці додавши ягідку маніли.

Ага. Дещо про приправи я читала. Будемо викручуватися.

- Всі чули? І що в цьому зіллі відьомського? Гарне натуральне вино, сподіваюся, п'ють як старообрядці, так і старовіри, без різниці?

Почулися схвальні хмиканню і покашлювання.

- Є різниця! - пролунав голос. - Ми п'ємо більше.

- Дуже добре. Значить, все згодні, що червоне виноградне для здоров'я приносить користь, природно, якщо вживати його в міру? Питання передозування зараз розглядати не будемо, вони залишаються повністю на совісті зловживаючого. Тепер розглянемо інгредієнти. Розмарин. Його називають ще «травою серця». Він позитивно впливає на роботу нашого мотора, і, крім чисто терапевтичного впливу, буквально окрилює людину. Кориця - символ невтомності, додає сил, дає енергію, посилює оптимізм. Мускат омолоджує на всіх рівнях, допомагає відновити і підсилити відчуття. Імбир елементарно підвищує чоловічу силу. Котяча травичка - це ж м'ята? Людину лікує, судини розширює, нерви заспокоює. Так що про неї говорити? Навіть коти за нею ганяються.

Народ засміявся. Сміються, значить вже по-іншому дивляться на ситуацію. Так, що там у нас залишилося? Ягідка маніли. Ось про цю рослину я в житті не чула. Напевно, щось, властиве тільки цьому світу. Гаразд, в бочку правди додам трохи відсебеньок.

- А ягоди маніли, за останніми результатами досліджень, своїми властивостями не поступаються традиційним женьшеню, китайському лимоннику і ехінацеї пурпуровій разом узятим!

Схвальні вигуки.

- Так що жахливого створила ця хитра кокетка, крім того, що сприяла поліпшенню здоров'я і посилення запалу свого друга перед «веселою нічкою»?

Почулися смішки, в основному чоловічі. Жінки просто сильно зайняті були, дряпаючи в блокнотиках почуті рецепти.

- Відпускайте дівчину! - пролунав, нарешті, голос з натовпу.

Відразу кілька мужиків кинулося розв'язувати полонянку, не забувши при цьому затиснути її невиправдано сильно або щипнути ненароком. На щастя, вона не подала виду, що помітила докучання, і знесилено опустилася на поміст поруч зі мною.

- І нехай забирається геть! - крикнув хтось із жінок.

- Куди забирається? - здивовано перепитала я. - Назад? В цей розсадник чорної магії і моторошного чаклунства? І ми віддамо це невинне створіння? І будемо відповідальні за її падіння! У нас з'явився шанс врятувати живу істоту від дикості, напоумити і навчити, відкрити очі на жахливе життя серед варварства і убозтва, просвітити і відкрити їй двері наші і наші серця, бо у відповіді ми за тих, кого приручаємо!

- Хай залишається! - почулося з натовпу.

- Хай залишається! - повторила я. - І в кожному будинку будуть раді прийняти нещасну, щоб допомогти їй знайти себе і своє місце в суспільстві. А ще краще, якщо візьме над нею шефство чоловік сильний і сміливий, мудрий і чесний, терпимий і наполегливий. Нехай візьме її в дружини і виховає, як годиться.

- Я! Я! - залунали голоси.

- Здійснено вже вибір. Де той, кого поїла діва зіллям, кого полюбила, і хто її полюбив?

- Щас приведуть! - відгукнувся хтось.

- Нехай прийде і візьме її, нехай з'єднаються два люблячих серця навіки! І принесе в вашу громаду молода дружина свіжу кров, і будуть у них розумні і красиві діти. А то вашому Старому Верону вже загрожує вимирання, адже одружуєтеся ви на одноплемінниках вже давно, всі один одному стали родичами, а це загрожує небезпечними наслідками.

- Так... Так... - підтверджували селяни мою думку, невже самі до сих пір над цим питанням не замислювалися?

- Можна одним дійством двох зайців вбити. Неодружених хлопців з незаміжніми дівчатами з Калістонїі одружити, як всі бачать, гарні вони собою, міцні тілом і духом. І мистецтву посилення пристрасті навчені (закидон для чоловіків). Дочок своїх заміж в Калістонію віддати. І таким хитромудрим способом провести освітню роботу! Підірвати їхню систему зсередини! Вирвати нещасних з темряви і мракобісся (ось я слова які знаю!), Поставити на шлях істинний, шлях розуміння і вільного розвитку. Добра справа принесе добрі плоди. Буде вам за те честь і слава! І гарне потомство! - поставила я крапки над «і»

- Точно! Так і зробимо! Але ж праве дівчисько! Просвітництво - мета велика... - з коментарів я зрозуміла, що досягла задуманого результату. І я втомлено опустилася поруч з відьмочкою на поміст. Фух. Заморилася. Наче не проповідь читала, а вагони розвантажувала.