Глава 13. Народні свята у Старому Вероні. Частина 2.

- Стій тут!

Пташеня залишилося на місці, озираючись здивовано, бо сама я вже сховалася за його широку спину і присіла, щоб не зникати на очах у народу. Всі, зрозуміло, не відводили очей від шоу, що починалося, тому мої метаморфози ніхто не помітив. Тінню прослизнула я між  глядачами, встигла підхопити на льоту факел, який тільки-но швиргонув стражник, і жбурнула його назад, у натовп.

Пролунали крики потерпілих, димок закурився десь посередині, але вогнище пожежі був швидко задавлене, злегка підсмажені виведені, і порядок відновлений. Порядок в рядах, а не в головах, адже літаючий факел не міг не внести смуту в свідомість старовірів. Я в цей час вже знову стояла за Строкатим, крутячи головою і намагаючись зрозуміти, які наслідки слід очікувати завдяки моїй витівці. Люди гомоніли, обурювалися, ділилися на вушко думками. Полонянка тільки кліпала, не розуміючи, будуть її, врешті-решт, спалювати чи відкладається захід.

На мій подив, старовіри виявилися досить впертими і інший вже чоловік, що виконував роль стражника, організував по-швидкому новий факел. Я зітхнула. Довелося повторити шлях тіні і знову відправити в політ деревину, що красиво оберталася і розбризкувала навколо себе кусучі іскри. Крім того, в іншу сторону полетів ще один сук, який встиг спалахнути. Пролунали крики жаху, народ кинувся в різні боки, та палаючі головешки відшукали собі жертви. І знову дим, крики болю, запах паленого м'яса... А мені й не шкода ні крапельки постраждалих. Якщо вже ви прийшли отримати задоволення від аутодафе, то будьте готові розділити гострі відчуття з основною дійовою особою заходу.

Втім, вогні загасили. Народ від помосту відринув, але не розходився, так їм хотілося видовища. Але і запалювати новий факел ніхто не поспішав. Пауза початку затягуватися.

Відьма чхнула. Натовп завмер.

- Будь здорова! - голосно вимовила я серед абсолютної тиші.

- Нерозумно бажати здоров'я тому, хто стоїть на порозі смерті! - почувся скрипучий голос старости.

- Чому ж, - відповіла я. - Всім вже ясно, що дівчина зовсім не винна.

- З чого ж це стало ясно? І, взагалі, хто ти така? Може, теж відьма?

- Я, так би мовити, повз проходила. А ясно будь-якій розсудливій людині, що підпалити дівчину неможливо саме тому, що вона невинна.

- Нісенітниця! Ніхто в цю єресь не вірить! Адже так? - звернувся до народу староста.

Але натовп вже зацікавилася нашими дебатами і вважав за краще просто промовчати.

- Вірити не треба, всі просто знають, що традиція перевіряти, хто правий, хто винен, за допомогою банального поєдинку, не висмоктана з пальця. Не просто так вона вийшла з глибини століть. І немає в цьому ніякої містики, ніякого чаклунства або втручання гіпотетичних вищих сил. А є просте знання природи людини. У того, хто правий, психосоматичні реакції контрольовані, дихання рівне, серцебиття спокійне, рухи розраховані, тиск в нормі. У винного все навпаки. І тиск скаче, і серцебиття прискорене, дихання збивається, рухи хаотичні, логічне мислення відключене... Він робить невиправдані вчинки, нервова система дає збій, помилка слідує за помилкою. І результат - поразка. Повна поразка. А той, хто ні в чому не винен, перемагає. Так само і ця дівчина. Вона спокійна і впевнена в своїй невинності. Отже, спалити її не представляється можливим.

- При чому тут впевненість і літаючі самі по собі факели? - сказився старий.

- Психічну енергію людини ніхто ще не відміняв, - знизала плечима я. - Якщо ми будемо лаяти здорову рослину, вона засохне. А почнемо хвалити чахлий паросток - зазеленіє і зміцніє. Це вже давно науковими експериментами доведено. Якщо мати притискає до грудей хвору дитину, тій стає легше. А варто побажати в серцях чогось недоброго людині, яка вас розсердила. так вона і до дому може не дійти. Хто-небудь скаже, що це не так?

Мовчання, ні «так», ні «ні». Відмінно. Можна продовжувати.

- Так що наявність психічної енергії не суперечить ніяким законам буття. А в умовах стресу сила її у багато разів збільшується. Ось і розлітаються в усі сторони смолоскипи.

Народ мовчав, глибоко задумавшись, а й відпускати дівчину не поспішав.

- А в чому, власне, звинувачують ця нещасну? - запитала я, озираючись.

- Вона причарувала молодого парубка з наших, зілля зварила приворотне, напоїла його!

- А це хто бачив? - кинула я запитальний погляд на натовп.

- Це само собою мається на увазі! - вигукнув староста. - Вона з Калістонії! Там всі роблять дикі стародавні ритуали, криваві жертвопринесення, займаються темною забороненою магією!

- А ви, напевно, недавно звідти, що так добре обізнані?

Старий захлинувся від люті.

- Всі знають, що в Калістонії мешкають старообрядці!

- Нехай навіть так. Всі знають, що американці не вилазять з «Макдональдсу», що не заважає багатьом мати модельні фігури. Всі знають, що японці найрозумніші, що не заважає їм відкривати будинки для божевільних. Всі знають, що чукчі найпростіші, що не заважає їм заробляти мільйони. Всі знають, що росіяни все тягнуть, що не заважає їм... Втім, приклад не вдалий. Ось вдалий приклад! Всі знають, що люди похилого віку страждають маразмом, а ось ви, дідусь, приємний виняток.