Глава 11. Пошуки починаються. Частина 2.

Опинившись на Торжищі, я, буквально, втратила дар мови. І це при тому, що я вже звикла до таких нестандартних істот, як однорогий або перевертень, з якими навчалася в академії. Тут абсолютно спокійно і не звертаючи один на одного ніякої уваги, снували туди-сюди по одному і групами такі неймовірні істоти, що найболючіша фантазія мешканців психлікарні повісилася б від своєї неспроможності.

- Рот закрий, - штовхнув мене під бік Строкатий Сем. - Чула? Можуть неправильно зрозуміти.

Я здригнулася, обернулась до свого супутника. Так він просто душка проти всіх інших!

Ні, не всі тут, зрозуміло, виглядали монстрами. Більшість мала звичайний людський вигляд, але зустрічалися і дуже навіть незвичні  екземпляри. Головоногі спритно перебирали по асфальту щупальцями з присосками, іншими притискаючи до себе яскраві валізи. Раз у раз з шелестом розчинялися за спинами деяких сірі шкірясті крила. Невелике стадо козлоногих з людськими головами процокали копитами повз нас...

Сем схопив мене за руку і затягнув за один з наметів:

- Сень! Перестань витріщатися! Тут так не прийнято! Або вирішать, що ти хочеш у них що-небудь вкрасти, і поб'ють, або подумають, що їх підозрюєш в крадіжці. І теж поб'ють. Навіть незважаючи на те, що ти - дівчина.

- Угу, - кивнула я, ковтаючи слину.

Загроза навіть не дійшла до моєї свідомості, я просто переварювала побачене. Білопуз приречено зітхнув:

- Та-ак, нічого ти не зрозуміла. Загалом, слухай: зараз ти опускаєш очі... Я сказав: опускаєш очі! І ми найближчим шляхом рухаємося до агентства «Цербер». Там можна найняти охоронця за доступну ціну. І не дивись на мене, як на божевільного. Так роблять більшість торгових агентів, а вже молоді леді - тим паче.

 Строкатий Сем повернувся і потягнув мене за руку, петляючи між наметами і раз у раз простягаючи крило, щоб підняти мою обвислу щелепу або повернути голову, що повернулася на сто вісімдесят градусів. На щастя, ніхто до нас не встиг причепитися, як попереду виріс будинок з нерівно прибитими над дверима буквами: «Цербе ..». Остання, мабуть, пала смертю хоробрих.

- Давай, заходь, - підштовхнуло мене синє крило, і я опинилася в невеликій конторі, де з нудьгуючим виглядом жувала бутерброд нафарбована дівчина з копицею жовтощоких вужів, що звисали з її голови.

- Привіт, Лулу! - підскочив до дівчини Сем, витягаючи з-за спини квіточку, яку невідомо де поцупив. - Я тут клієнтку привів. - кивнув у мій бік. - Потрібен охоронець. Хороший охоронець.

- Ви б ще пізніше прийшли, - дівчина незадоволено запхнула в рот залишки бутерброда. - Один тільки і залишився, на ваше щастя. Гей, Хряк, виходь!

Я очікувала побачити такого собі бугая зі звірячою пикою і кийком на плечі, але через фіранки, що прикривали вхід в сусідню кімнату, з'явився крихітний чоловічок.

- Ось, гном, - вказала на нього рукою дівчина. - Досвід роботи, кваліфікаційний розряд, курси сек'юреті... Все, як годиться. Берете?

Ми з Семом спантеличено витріщилися на мовчазно застиглу фігурку. Гном, значить? Навіть без бороди! Це що, такий молоденький? Я вважала, що гноми народжуються з бородами. І що ж він такий крихітний? Дивилася я «Володар кілець», та й інші фільми-фентезі, так гноми хай і набагато нижчі звичайної людини, але набагато ширші в плечах, кремезні, міцні, суворі. А цей трохи вищий мого коліна, худий, брудний, гладке обличчя без натяку на щетину і величезні блакитні очі, чисті і дуже сумні. Правда, в руках він стискав бойовий меч, за розміром трохи довший кухонного ножа, на руці я помітила кастет, а до поясу був прикріплений ланцюг з двома гирьками. Так все таке іграшкове! Я не зрозуміла, це він повинен нас оберігати, чи його нам доручають, аби ми його оберігали?

- Я не чую відповіді, - повторила дівчина, з шумом закриваючи кнугу, що лежала перед нею. - Берете?

- І що, більше нікого немає? - приречено підняв голову білопуз.

- Ні! - гаркнула та, і вужики на голові прокинулись, заворушилися, сліпо тикаючись в різні боки.

- Скільки?

- Один реал на добу.

- Ого!

- Такса, - розвела руками дівчина.

- Оформляй поки на добу.

- Сем, нащо він нам потрібен?! Подумай! - зашепотіла я, схиляючись до вуха птиці. - Ще й його за собою тягати? Невже ти вважаєш, він нас буде захищати?

- Буде - не буде, а підпишемо з агентством контракт - і вони будуть зобов'язані виплатити компенсацію в разі, якщо охоронець не впорається зі своїми обов'язками. Може, він не так і поганий, як здається. Думаєш, агентство горить бажанням віддавати свої гроші?

Робити було нічого, я підписала запропонований мені контракт і оплатила платіжною карткою надану послугу.

- Не забудьте, що весь той час, поки Хряк працює на вас, ви повинні його годувати і оплачувати нічліг, в договорі про це йдеться, - нагадала дівчина, коли ми зібралися виходити.

- Та знаємо ми, знаємо, - невдоволено кинув білопузий.

Гном раптом немов ожив і метнувся перед нами, перевіряючи, чи безпечний вихід. Хоч видимість роботи створює. Хоча... Не дуже мені подобається, що мене буде супроводжувати стільки народу. Набагато легше було б мені самій загубитися в натовпі тінню в разі небезпеки. Раз - і немає мене. Правда, Лей Дукей попереджав, щоб я поменше використовувала свій дар. Гаразд, побуду поки звичайною дівчиною з охоронцем...  А де ж він? Я зупинилася, озираючись. Гном, шумно хекаючи, зайняв позицію, як службовий пес, «до ноги». Так він ще і не встигає за нами! От вже говорять: дав Бог, та ще й кинув з високої дзвіниці. І толку мені, якщо з нами щось трапиться? Кому тоді агентство виплачувати компенсацію збирається, а?