Глава 4. День другий. Частина 4.

Перші лекції були з теології. Читала їх леді Євгена, супроводжуючи теорію зміною слайдів на персональних ноутбуках. Було досить цікаво. Якщо розповісти своїми словами, то, виявляється, спочатку жив-був в Ніде і Ніколи згусток енергії, який має розум. І стало йому, врешті-решт, просто нудно. Піти нікуди, робити нічого. Вирішив він подумати і чогось придумати. І придумав, що, раз нічого немає, потрібно щось створити. А так як творити було ні з чого, то почав він творити все з себе, тобто, свою власну енергію використовуючи, благо, нестачі в ній не було, так як виникало її рівно стільки, скільки було потрібно. Створив Творець спочатку, для приколу, світло і темряву. Потім організував по-швидкому зірки, планети та різні космічні дрібнички на зразок супутників, астероїдів і комет,  будівельне сміття досі в міжзоряному просторі літає, все прибрати ніколи. Коротше, відділив небо від тверді. З планет найвдалішою виявилася третя від Сонця, нею він і зайнявся грунтовно. Блакитна планета з готовністю сприймала різні форми життя, які виникали в результаті експериментів Творця. Поступово вдосконалюючи навички, дійшов він і до розумних видів, що виявилося набагато цікавіше різних там амеб або навіть динозаврів. Створив Творець богів собі в допомогу, ангелів і демонів. Для одних він використовував енергію темряви, для інших - енергію світла. Апогеєм творіння стала людина, для якої Творець примудрився використовувати енергію як світла, так і темряви у майже рівній пропорції. Лише частки відсотків розрізняли людей, але створювали при цьому таке розмаїття характерів, що спостерігати за плодами своїх зусиль Творцеві ставало все цікавіше і цікавіше.

Починати все з нуля на інших планетах Сонячної системи йому не захотілося, тому він розширив експериментальний полігон на Землі, розділивши світ на Яв, світ проявлений, Прав, світ богів, і нав, світ, куди у вічному кругообігу йшли душі, частинки божественного, і звідки знову поверталися в Яв вже в новій оболонці. А світ все ускладнювався, найчастіше внаслідок непередбачуваних подій, він розколювався, утворюючи варіанти, які йшли абсолютно різними шляхами розвитку. Так і вийшло, що на одній і тій самій планеті співіснували, не бачачи один одного, а часто, навіть не здогадуючись про це, різні розумні види, як, наприклад, люди і кентаври, перевертні і єдинороги. На даний момент наука і магія в деяких вимірах досягла такого рівня, що заселили і інші небесні тіла найближчого космосу. Але вся ця космологія стосується тільки нашої Сонячної системи, бо нікому поки не відомо, як справи йдуть в інших зоряних світах.

Лекція закінчилася, нас відпустили на п'ятихвилинну перерву.

- Уна, пішли, провітримося.

Але русалка, поклавши голову на складені на столі руки, тільки сумно підняла на мене очі:

- Навіщо Творець створив мене, ось таку незграбну? - запитала вона.

- Уна, Творець створив основні види, і не він винен, що мої батьки привели на світ незрозуміло що, чи то пак, мене. А ти, взагалі, сама себе такою створила. До кого претензії?

- Та ні до кого. Але так хочеться нормальні ноги...

- А давай запитаємо леді Євгену, все ж вони з лордом Лінноном давно займаються магією, може, зможуть допомогти?

Ми підійшли до викладачки і виклали своє прохання.

- Дівчатка, милі, прикро визнавати, що у нас недостатньо сил, щоб зняти закляття морської відьми. Але ми з лордом працюємо над цим.

Русалка зітхнула, і ми повернулися на свої місця. Продзвенів гонг, що сповіщає початок другої лекції. Слайди змінювалися на екрані ноутбука, розповідаючи про перших створених Творцем собі в допомогу богів, які курують різні народи. Раптом замість чергової картинки по екрану забігали туди-сюди з десяток великих сірих мишей. Я озирнулася. Вольдемар тихо кінчався від сміху, ховаючись за екраном свого ноутбука. Війна триває? Ну почекай! Я тінню зісковзнула зі свого місця, майнула невидимкою повз столів студентів і, опинившись біля бастарда, опустила долоню на клавіатуру, натискаючи на все, що потрапило під мою гарячу руку. Природно, комп завис безповоротно. А я вже сиділа на своєму місці та невинно озиралась, милуючись спотвореною фізіономією Вольдемара. Миші на моєму екрані продовжували бігати, підкоряючись тільки їм одним зрозумілій схемі. Як витягти з програмного забезпечення магічну програмку, я не знала, тому продовжила слухати лекцію, скоса поглядаючи на ноутбук Уни. Ріввек теж скористався екраном сусідки, нетерпляче покусуючи губи в очікуванні розборок.

Лекція закінчилася, і леді Євгена відпустила нас на обід. Вольдемар тут же матеріалізувався біля мене, провів долонею по екрану, знімаючи з нього одним махом усіх мишей. Блакитним віконцем, як годиться, засяяв «робочий стіл».

- Тепер ти, - поставив він переді мною свій ноутбук.

- А я не можу, - знизала плечима я. - Я тільки ламати вмію.

Ріввек загарчав.

- Але ми можемо піти в комп'ютерну майстерню, - спокійно підняла на нього очі Уна. - Я знаю, де.

- Гаразд, йдемо, - кивнув бастард. - Тільки давай домовимося, техніку більше не чіпати!

- Так не я ж перша почала! - зробила круглі очі я.

- Я теж не буду. Їжа та техніка - табу.

- Добре, - кивнула я, і ми вирушили до комп'ютерної майстерні, де майстер довго дивувався, що можна було зробити з настільки досконалою технікою. Зрештою, він взяв ноутбук і велів прийти завтра, зітхаючи, що роботи на всю ніч.