Дитя сонця і місяця

ВСТУП

Місто ніколи не спало. Навіть коли нічні вулиці остаточно порожніли, а вогні у вікнах згасали один за одним, у темряві продовжувало щось рухатися — і це були зовсім не машини й не випадкові перехожі. Щось зовсім інше, надійно приховане від людських очей.

Цього не помітиш одразу. Цього не почуєш у звичному гаморі дня і не відчуєш спиною, доки не стане надто пізно.

У Рейвенфоллі так повелося здавна. Місцеві жителі давно звикли до всього: до дивних збігів обставин, до порожніх передмість і до простого, неписаного правила — іноді найрозумніше просто заплющити очі й вдавати, ніби нічого не помічаєш. Проте іноді саме місто дає тріщину. Іноді воно випускає назовні те, що мало б назавжди сховати в найглибших тінях. Тоді звична нічна тиша змінюється, стаючи густішою, глибшою, сповненою прихованої загрози.

І якщо в таку хвилину раптом зупинитися на мить і прислухатися до подиху нічного вітру, можна остаточно збагнути одну просту істину: ти тут зовсім не один.

Арія Рубін

Подобається

#853 в Фентезі
#190 в Міське фентезі
#2898 в Любовні романи
#730 в Любовне фентезі

У тексті є: міське фентазі, вампіри і перевертні, любовнийтрикутник

Відредаговано: 10.10.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись