Глава 7

Глава 7

Виклик

          Повернувшись до свого тіла у тронній залі Елан поринув до крайнє глубоких роздумів. Все те, що він побачив і почув за останню годину слід було б поступово, мисленно переварюти мабуть добрий тиждень, а то і два. От тільки, якщо вірити  картині, що її змалював Філософ стільки часу на те щоб освоїтись в цій реальності, доля нашому хлопчині не подарувала. Відкинуті жадали його смерті, а отже потрібно було хоч щось зробити для свого виживання.

     Крайнє неприємно мати справу з противником який сам являється умовно безсмертним, а тебе може вбити мільоном способів. Єдиним реальним засобом захисту для Елана поки, що були його воїни, також умовно безсмертні. Але нажаль вони не могли виставити на оборону коронального замку великих сил, оскільки мусили турбуватися і про решту розколотої рівнини.

     Ситуація виглядала доволі кепською і потребувала якогось крайнє віртуозного рішення. Але перш ніж Елан з помічниками хоча б приступив до його пошуку, ворог  уже знайшов можливість ускладнити все іще сильніше.

     Нова біда постукала у браму тронної зали рукою одного із вояк сили волі. Коли солдата впустили він підійшов до Альфреда і передав тому  невеличкий чорний кристал. По помрачнілому виразу обличчя дворецького відразу стало зрозуміло, що це зовсім не різновид місцевих цукерок.    

     - Вам прийшло послання, мосьє, - прокоментував Альфред візит вояки, - послання від відкинутих, яке я, посмію допустити нахабство, не радив би Вам відкривати…

     - Воно небезпечне?

     - Там лише переплетіння слів, Елане, - поспішив замудрити ситуацію Філософ, - але саме слова інколи можуть стати найсмертоноснішою зброєю…

      - І все таки я ризикну їх почути, - недовго роздумуючи прийняв рішення хлопець і протягнув до дворецького руку, - давайно сюди цю чорну відмітину…

     Альфред нехотя підійшов і передав маленький кристалик. Як тільки той торкнувся руки юнака усе навколо раптом потемніло, і із цієї темряви почав долинати донині невідомий голос. Голос, зловісно тихий немов зміїне сичання і водночас наділений нотками влади і гордості.

     - Сталося крайнє дивне і разом з тим сміхотворне недорозуміння, - розпочав він, - якийсь жалюгідний школяр проник на духовний рівень світобудови і почав там нишпорити, як в себе вдома. Звісно сили всесвітньої рівноваги не можуть дозволити аби шимпанзе гралося з ядерними боєголовками і випускало їх в кого не слід. Саме тому вони прислали в цей світ мене, аби прикінчити зарвавшогося шмаркача. І я можна сказати уже справивився із своїм завданням - мій підданий Пустошитель залишив на тобі рани, відмітину смерті. Я маю владу аби влити в нього силу владик пекла, і як тільки це станеться ти відразу загинеш. Але біда у тім, що я занадто мягко сердечний і не можу вбити дитину не давши їй шансу вижити. А тому пропоную тобі явитися до мого підземного царства і вступити зі мною у чесний двобій. Якщо ти переможеш я зніму рани Пустошителя і відпущу тебе; якщо я переможу ти славно помреш у бою. Якщо ж ти жалюгідний нікчемо занадто боягузливий аби використати свій останній шанс, знай що через двадцять чотири години моє терпіння і милосердя завершиться і тебе ганебно, наче хробака, роздавить сила владик пекла...     

     Видавши жахливе рокотання, наче від зрушення гори, послання завершилось і його зовнішня пітьма розсіялась. Але внутрішня тільки-но починала ширитись розумом юнака.

      - Що це все означає? – запитав Елан, перебуваючи в цілковитому ступорі від почутого.

     - Сталося певно найгірше з усього, що могло статися, - в крайнє похмурому тоні прокоментував Філософ, - темні сили відчули, що ти відкрив очі своєї душі, проник за завісу свого внутрішнього світу і вирішили перешкодити твоєму подальшому розвитку. Вони створили у середовищі відкинутих якусь злісну сутність аби вона тебе умертивила. Така от їх протидія на наші дії.

     - А що це за вливання сил владик пекла у рани Пустошителя?

     - Цей твій убивця погрожує запросити у демонів додаткових сил для Пустошителя. Якщо вони відкликнуться і нададуть ці сили, примара на певний час стане матеріальною, а рани що він тобі наніс схоже стануть смертельними.

      - Ну нічого собі,- аж присвиснув хлопчина, - значить він може вбити мене дистанційно?! Оце так мене притисли до стінки, а я ж тільки почав освоюватись у цьому світі. Що це за абсолютна несправедливість?

     - Елане у тебе є хоч одна знайома людина здатна проникати в свій внутрішній світ і говорити із духами? Такі речі порушують природу світобудови і відразу ж зустрічають сильний супротив. В цій грі ставки дуже високі і ніхто нікого не милує; аби не вилетіти з неї відразу ж потрібно докласти вельми великих зусиль.

     - Що це значить на практиці? Я повинен забратися у лігво відкинутих і уповати що вони мене відразуж не прикінчать, а дійсно влаштують справедливий поєдинок?

      - Ні, Елане, ніякої справедливості і тим паче милості від них чекати не варто. Ця сутність що прислала тобі послання має на меті зовсім не те про що говорить. Думаю тут справа у тому, що темні сили створили її як дзеркальну противагу тобі, а отже коли ти зникнеш зникне і вона. Тому то ця сутність не поспішає виконати волю своїх хазяїв, а бажає взяти тебе живим.

      - І що ж це їй дасть?