8

– Так означає ти моя мати? – не вірив своїм вухам Андрій.

– Так, – задоволено проворкувала звір біля нього.

– І як ти ж могла так поступити з нами двома!?! – вибухнув чоловік і, втративши від гніву контроль над собою, з огидою відштовхнув від себе величезну вовчиху.

Поштовх цей був настільки сильним, що не чекаючи його перевертень стрімголов повалився з ліжка. Миттю зірвався на ноги і Андрій. Він розумів, що врятуватися у нього немає жодних шансів, але лють і злість, не давала часу думати про свою безпеку. Не відчуваючи болі на роздертих звіриними кігтями грудях, не звертаючи увагу на кров що цебеніла з ран чоловік накинувся на пекельного чудовиська скажено б'ючи його руками і ногами.

Перевертень легким рухом відкинув від себе чоловіка, і радісно вискаливши пащу, пробурчав:

– Так могла. За все в житті, дорогенький, потрібно платити. Я плачу за свою молодість і безсмертя життями чужих мені людей, часто до того ж нікчемних.

– Але я ж твій син? – не міг прийти до тями Андрій. – Я ж твоя плоть і кров.

– На жаль, богу Хорсу це байдуже. Він вимагає твого життя на свій кривавий вівтар, і я не смію відмовити йому в цьому. Я не в силах впливати на рішення бога і тим більше не послухатися його наказів. Вибач синку, але ти повинен стати жертвою для мого небесного повелителя. Повір, мені дуже не хочеться цього робити, але я вимушена убити тебе.  

Андрій раптом усвідомив, що всякі подальші розмови більше не матимуть ніякого сенсу. Те чудовисько, яке знаходилося перед ним, не знало значення слів милосердя і пощада. З ним марно було говорити про материнську любов, ласку і ніжність. Його серце зачерствіло від скоєних незліченних злочинів, а душа давно вже була продана кровожерному язичницькому божеству. Воно було злобним звіром, місце для якого давно вже було заготовлено в пеклі.

– І як же ти збираєшся убити мене? – тремтячим голосом запитав чоловік.

– Не бійся, – заспокійливо пробурчав перевертень. – Я просто перегризу тобі горлянку. Повір, це буде не дуже боляче. А потім...

Що буде, потім вовчиха не встигла сказати. Липка павутина крижаного жаху, яка обвивала єство Андрія все більше і більше несподівано підказала вихід з цього, здавалося б, безнадійного положення в яке він потрапив. Холодіючи від страху, чоловік раптом пригадав про той чудовий дар, який раніше вже кілька разів рятував йому життя. Він блискавично згадав, що в критичній ситуації може ставати непомітним для всякої злобної нечисті.

А далі все вийшло якось саме собою. Пекуче відчуття небезпеки, помножене на пристрасне бажання сховатися хоч кудись, миттєво створило навколо нього дивовижний кокон невидимості. Надійно прикрило від мерзенного монстра, який вже готувався в нищівному стрибку покінчити з чоловіком. Зробило абсолютно недосяжним для гострого зору і чуйного нюху та слуху жінки-вовчихи, яка, втративши свою жертву, приголомшено завмерла посередині кімнати.

– Синок, де ти? – розлючено завив перевертень – Перестань мене злити, бо погано буде. Тобі і так не врятуватися від своєї долі. Будь розсудливий, і давай покінчимо зі всім цим швидко і безболісно. Інакше вмирати ти будеш довго і болісно. Я все одно знайду тебе, і тоді ти пошкодуєш, що народився на світ. Мої кігті розірвуть твій живіт і випустять кишки, а ікла вирвуть серце з грудей і зжеруть його ще гарячим. Ти страждатимеш, так як не страждала ще жодна людина на землі. 

Але Андрій не звертав на ці погрози ніякої уваги. Усвідомлення того, що він знаходитися хоч в порівняльній якійсь безпеці дивним чином очистило свідомість чоловіка від страхів і нерішучості. Тепер він відчував тільки гнів і бажання довести до кінця те, що колись не вдалося його батькові. Мозок Андрія, підстьобаний люттю, працював з дивовижною чіткістю і швидкістю. Він ретельно аналізував непросту ситуацію, гарячково шукаючи з неї прийнятне рішення. І, нарешті, його було знайдено.

Стиснувшись, немов пружина, Андрій кулею кинувся у ванну. Там у нього була передбачливо прихована одна дрібничка, яка могла стати грізною зброєю проти пекельного чудовиська. А воно, напевно, інтуїтивно почуло чоловіка, кинулося слідом за ним. Злобно гарчачи, звір одним стрибком пролетіла через всю кімнату і могутнім ударом розніс на друзки двері, за секунду до цього закриті перед його мордою. Але тієї невеликої миті Андрію вистачило, щоб дістати із-за унітазу те, що могло йому сильно допомогти в майбутній сутичці.

Тепер використовувати дар невидимості для нього не мало ніякого сенсу. Ванна кімнатка була настільки крихітною, що навіть просто уміщатися в ній, їм двом, було непросто. Втискаючись в шорстку стіну туалету, чоловік вперше з цікавістю поглянув на ту істоту, яка несподівано виявилася його матір'ю. Воно було дивним поєднанням великої мавпи і величезного вовка. Масивне дещо незграбне тіло, покрите кошлатою сіро-бурою шерстю, довгі передні лапи з гострими кігтями, роззявлена паща з хижим оскалом, маленькі очиці палаючі вогнем злості і ненависті.

Перевертень також на секунду зупинився, немов востаннє оцінюючи свою жертву. Їх погляди схрестилися, ніби гострі рапіри, і Андрій здригнувся від тієї чорної нестримної люті, якою вовкулак обпалив його. У ту ж мить всякі сумніви остаточно покинули його свідомості, і коли монстр кинувся в атаку, він знав що робити далі. Вправно підпірнувши під чудовисько, Андрій без роздумів рішуче встромив в груди перевертня невеликий заговорений стилет у формі розп'яття.

Гострий клинок, увійшов в плоть звіра, немов розжарений ніж в м'яке масло. З якоюсь незбагненною легкістю загартована сталь наскрізь проткнула серце жахливого монстра. Могутній вовкулак жалісно завив і, перервавши свій стрімкий стрибок, важко впав на чоловіка. Придавив його своїм масивним тілом, в передсмертній агонії вп’явся довгими вовчими кігтями в стегно Андрія, безсило заклацав величезними іклами перед його обличчям.