Головні герої

У кожної історії є ті, хто рухає її вперед. Хтось приходить у неї випадково, хтось — із власною метою, а хтось стає частиною подій задовго до того, як сам це усвідомлює.

Ці четверо колись були просто студентами, яких об’єднали археологія, суперечки, нічні багаття й одна спільна мітка на зап’ясті. Через роки вони зустрілися знову — уже зовсім іншими людьми. Але минуле, як виявилося, нікуди не зникло.

Саме з них починається шлях у світ «Дитя Кібели».

Аліна

Аліна — та, хто завжди шукала в минулому більше, ніж сухі факти.

Двадцятирічна археологиня з довгим темним волоссям, блідою шкірою й очима кольору міцного чаю. Вона майже не користується косметикою, віддає перевагу старим джинсам, об’ємним светрам і речам, у яких зручно годинами сидіти над землею та знахідками.

На її лівій руці — цілий рукав татуювань: давні символи, руни, переплетені візерунки. Але під усім цим чорнилом ховається найважливіший знак — тонкий місячний серп, зроблений багато років тому як символ дружби.

Аліна вперта, чутлива до несправедливості й занадто довго жила з відчуттям, що мусить доводити власне право бути почутою. Саме тому археологія для неї — не просто професія.

Це спосіб знайти правду.

Навіть якщо правда виявиться страшнішою за будь-яку легенду.

Софія

Софія — сила, яка не просить дозволу.

Руда, різка, пряма, з майже прозорими світлими очима й характером людини, яка звикла говорити те, що думає. Її важко налякати, ще важче — змусити мовчати.

Обидві руки Софії вкриті татуюваннями: анатомічні начерки кісток, колючий дріт, темні символи, візерунки, що перетворюють її шкіру на окрему історію. Серед них, як і в інших, захований той самий місячний серп.

Вона може бути грубою, холодною й навіть байдужою. Але за цією жорсткістю ховається людина, яка не терпить слабкості — передусім у собі.

Софія не любить пафосу.

Вона любить конкретику, роботу й сигарети.

І якщо вже стає на чийсь бік — робить це без красивих промов.

Максим

Максим — людина фактів.

Кремезний, широкоплечий брюнет із чорними очима й холодним, уважним поглядом. Той самий чоловік, на якого колись озиралася половина факультету, а він цього ніби навіть не помічав.

У ньому завжди було щось відсторонене й точне. Він звик довіряти цифрам, шарам ґрунту, вимірам і доказам. Усе, що не можна пояснити логікою, Максим довгий час вважав або помилкою, або вигадкою.

Зазвичай він носить прості штани й сорочку з підкоченими рукавами, говорить небагато й дивиться так, ніби постійно аналізує все довкола.

Тепер він керує масштабною експедицією.

І саме йому доведеться зіткнутися з тим, що неможливо виміряти жодним приладом.

Денис

Денис — людина, яка завжди вміла виглядати так, ніби світ уже належить йому.

Світловолосий, доглянутий, із ідеально вкладеним волоссям, окулярами й дорогими речами. Навіть серед пилу, степу й розкопок він з’являється у світлому лляному піджаку, з останньою моделлю телефона в руці й запахом дорогого парфуму.

Колись він був частиною тієї самої компанії.

Тепер — представник корпорації, яка фінансує експедицію.

Для Дениса археологія давно перестала бути романтикою. Він бачить у знахідках цінність, актив, можливість. Там, де інші шукають історію, він шукає вигоду.

Самовпевнений, манірний і занадто звиклий до того, що гроші вирішують проблеми.

Але в цій історії є речі, які не можна купити.

Колись вони були просто чотирма студентами біля багаття.

Чотири зап’ястя.
Чотири однакові місяці.
Чотири людини, які були впевнені, що це лише символ дружби.

Вони помилялися.

І саме з цієї помилки почалася їхня справжня історія.