Частина 3

   Вже на наступний день Сергій забрав Єву додому. Дім дво-етажний і досить великий. Єва на це увагу не звертає. Вона хвилюється за Наталку. Її немов підмінили. Дівчинка нізким не розмовляла і була ніби то залякана.

Чоловік жив один з дочкою. Колись йому Настю привезла його колишня дружина і залишила. Деколи до них приїжджає мама Сергія.

- Єва, познайомся це Настя. Твоя на два роки старша сестра!

Але дівчинка стояла і дивилася в підлогу мовчки. Сергій зрозумів, що їй потрібний час, і завів Єву в її нову кімнату.

- Це твоя кімната. Подобається?

Але дівчинка мовчала. Сергій бачив перед собою зовсім іншу Єву. Не ту, що була в лікарні. Але він був добрим чоловіком і любив дітей. Дещо розумів в психології та медицині. 

   Минув тиждень з того моменту. Єва все ще нізким не розмовляє. Вона нічого не їсть крім солодкого. І тут Сергій зрозумів, що потрібно зав'язувати з цим. І вирішив її силою нагодувати.

- Єва, я розумію, що для тебе це великий стрес, але якщо ти так на далі будеш лише солодощі стане тільки гірше...

Дівчинка просто дивилася в підлогу...

- Зрозуміло, я забираю все, що стосується солодкого.

І він не жартував, а дійсно все заховав.

- Ну що, будеш їсти?

Але вона й надалі дивилася в підлогу...

Чоловік взяв миску з кашею, ложку і почав годувати її тримаючи голову. Єва почала плакати. Але бачила, що він не зупиняється і зрозуміла, що це немає сенсу. Тоді зі сльозами на очах, які ще не стекли, все таки почала їсти. 

   Ввечері тато поставив на стіл вечерю для дівчат. І покликав їх. Уважно дивився на Єву. Вона з одного погляду зрозуміла, що краще самій їсти, бо це її не обійде. Чоловік посміхнувся і пішов зустрічати маму, тобто бабусю дівчат. Вона живе в іншому місті, тому приїжджає не часто. 

   Коли бабуся приїхала, вона дуже щаслива була побачити дівчат. Вона із задоволенням дивилась на Єву і казала:

- Вона дуже схожа на батька, і очі, і губи - копія.

Але сама дівчинка не придавала цьому уваги. Вона була все ще сумною.

- Єва, скільки тобі років? 

Дівчинка мовчить.

- Мамо, давай відійдемо на хвилину. - Сказав Сергій і вони пішли в іншу кімнату.

- Чому Єва не розмовляє?

- Я так розумію, що через те, що я забрав її, а відвіз додому...

- Але це правильно. Вся винна в цій ситуації на Олені. Вона приховала народження дитини. Можливо тоді було б все по іншому...

- Та що вже тут казати... Мені здається, що вона мене боїться... Потрібно якось дати їй зрозуміти, що не хочу їй зробити поганого. І дійсно хочу, щоб вона мені довіряла.

Сергій вийшов з кімнати, а мама слідом дивилася на нього.

   Минув рік. Сергій проводив більше часу з Євою. Їздили в різні місця, ходили на невеликі прогулянки або просто були вдома. Він домовився з бабусею щоб вона була з Настею коли вони від'їжджали. Хоча розумів, що це не чесно приділяти увагу одній дитині, але іншого варіанту не було. Його ціль була щоб Єва звикла до нього і не боялася розказувати секрети або хоча б просто говорити.

   Дівчинка не давно почала говорити, але невеличкими реченнями. Сергій був дуже щасливий. Він й далі продовжував приділяти їй увагу. Але замітив дивну поведінку Єви. Вона боялася своєї кімнати. Неначе там хтось живе і лякає її.

   Одного вечора Сергій сидів в своєму кабінеті (він працював дистанційно) і почув як хтось з дівчат голосно закричав. Він швидко вибіг з кабінету в коридорі стояла Настя:

- Настя, це ти кричала?

- Ні. Це напевно Єва.

Чоловік швидко побіг до кімнати Єви.

- Єва! - Кричав він декілька разів.

Потім побачив, що вона сидить в кутку кімнати і плаче.

- Єва, що сталося?

Дівчинка його обійняла. І сказала:

- Давай переїдемо з цього дому! Він хоче мене вбити.

- Заспокойся. Хто?

- Великий чоловік з рогами....