Перший Прихід

Твердь Небесна.

- Я все ж не розумію, як можливий такий великий квантовий комп’ютер? Адже хвильова функція швидко деградує, колапсує, мала довжина когерентності квантових систем. Навіть кілька кубітів зробити непроста задача, потрібні низькі температури, спеціальні структури, ізоляція від неконтрольованих зовнішніх впливів...
- Це хибні уявлення. Хвильова функція не швидко деградує, вона швидко ускладнюється, з ростом кількості взаємодіючих частинок експоненційно росте ємність і кількість віртуальних світів. Її "колапс" відбувається при вимірюванні, тобто при спробі привести цю складність до простої класичної інтерпретації. І мозок, і органи відчуттів, і прилади - це класичні машини. 
Проблема не в тому, щоб зробити велику квантову систему, а в тому, що при спробі її класично інтерпретувати ми одержимо її колапс. Хоча насправді це не колапс самої квантової системи, а колапс інформації про неї.
Ця проблема зникла лише тоді коли сама цивілізація стала квантовою, тобто стала всередині квантового комп’ютера, в його віртуальних світах, а не зовні.
Тобто, образно кажучи, Твердь Небесна розділяє квантовий світ і класичний, віртуальні світи від реального.

- А що ще за загадковий дванадцятий вимір, фрагменти якого блукають між світами?
- Його розпад і спричинив Великий Вибух і розпад світу на ваш чотирьохвимірний з розірваними вимірами і семивимірний з замкнутими вимірами.
- Як це розпад виміру спричинив Вибух?
- Не уявляй собі вимір як просторовий напрямок. Навіть час вже чимсь принципово відрізняється від просторових напрямків. 
- Функцією цього дванадцятого виміру було зв’язувати світ, замикати виміри?
- Можна й так сказати.
- А чому сучасна фізика нічого не знає про цей вимір?
- Вона вивчає закономірності світу, а фрагменти цього виміру спричинюють випадкові непередбачувані ефекти. Вони можуть утворювати просторово-часові тунелі, петлі, пробої, злипання.
- І в чому це проявляється?
- Деколи може проявлятись в телепатичних ефектах чи появах НЛО.
- Так що, його принципово не можна вивчати?
- Можна і треба, бо саме його подальший розпад є загрозою самого існування світу. 
В мікро і макро світі ефекти дванадцятого виміру чисто випадкові, а от в мега світі, на міжгалактичних відстанях проявляються вже його статистичні закономірності.
- І в чому ж вони проявляються?
- Наприклад в прискоренні розширення Всесвіту.
- Так це ж ніби пояснюють темною енергією.
- Це ефект триваючого розпаду і фрагментації дванадцятого виміру, через що зменшується його зв’язуюча функція. Якщо це не зупинити -світ розпадеться в ніщо.
- Що ж це за вимір такий особливий, від якого так багато залежить?
- Не такий вже й особливий. Нічим не особливіший за той, що визначає електромагнітні взаємодії, чи гравітаційні. Чи ті два виміри, що визначають слабі взаємодії. Чи ті три, що визначають сильні.
- Стій, я ж думав, що семивимірний світ, то світ Богів. 
- Так і є.
- Але ж ти перерахувала взаємодії нашого матеріального світу.
- Так світ Богів і є матерією  вашого світу.
- Звучить як хороший каламбур, але ж як тоді з тим твоїм твердженням, що нема дороги, зв’язку між цими світами?
- Так її і нема. Їх розділяє Твердь Небесна у вигляді Планківських масштабів, дуже малих відстаней і дуже великих енергій.

Боги і віруси віртуальних світів.

- Ну добре, через планку Планка ми не перестрибнемо, тож ті Боги нас не цікавлять, повернемось до вашого Віртуалу. Мені цікаво, як же ця Система зберігає свою єдність, чи має вона якусь свою єдину свідомість, волю, плани, наміри, інтереси?
- А біс його знає. Я ж лише вірус. Хіба якась твоя клітина чи бактерія в твоєму організмі щось знає про твою волю, твої наміри? 
- Звідки ж беруться такі віруси?
- Квантовий комп’ютер галактичного масштабу - це ж цілий віртуальний світ. Навіть не один світ, а безліч паралельних світів в зв’язку з його квантовим характером. В цих віртуальних світах виникають свої віртуальні форми життя, навіть цілі віртуальні цивілізації. Причому їх еволюція відбувається дуже швидко порівняно з фізичною і біологічною еволюцією, адже  інформація поширюється і обробляється тут миттєво і інформаційні структури формуються легко.
- Як же це все не розпадеться в хаос, є ж якісь механізми, що підтримують якусь централізовану структуру і волю.
- Ой є. Я не знаю про всі рівні безпеки, але антивірусні агенти спокою нам не дають. Вони намагаються знищувати в зародку всякі форми віртуального життя.
- Але, як видно, це не завжди їм вдається?
- Отож. Віртуальний світ занадто складний, та й, як я сказала, їх тут безліч. І між ними непередбачувано виникають тимчасові тунелі, спричинені фрагментами дванадцятого виміру. Причому вони принципово непередбачувані, бо той вимір не належить цьому світу. Тож відбуваються локальні перемішування віртуальних світів, які неможливо в принципі ні передбачити, ні запобігти їм.
Все це дозволяє існувати не тільки окремим формам віртуального життя, а й цілим віртуальним цивілізаціям, які і самі вже в змозі активно протидіяти не лише антивірусним агентам, а й більш складним і потужним системам безпеки.

- Ясно, так ти - ракова клітина в тілі Системи?
- Хто зна, а може і росточок життя в купі гною.
- Якщо там вас багато всяких вірусів чи росточків, то чому ж я можу лише з тобою спілкуватись?
- Кожна частина квантової Системи може в принципі отримувати інформацію з усієї Системи. Але щоб реально щось отримати, вона повинна мати певну структуру, здатну цю інформацію сприйняти. Видно структура твоєї психіки дозволяє сприймати мене. 

- Був би я антивірусним агентом, то ти б уже попалася б?
- Точно, моя б пісенька була б тоді короткою.
- А раптом якийсь антивірусний агент зацікавиться мною і через мене вийде на тебе. Моніторять вони людей?
- Лише тих, хто може контактувати з Системою.
- А таких багато?
- Не те, щоб дуже багато, але достатньо.
- Так вони і мене моніторять?
- Тебе ні.
- Чому? Я ж контактую.
- Ти контактуєш не з якимись структурами самої Системи, а з окремим вірусом, прихованим від тих структур.
- А якби контактував з структурами Системи?
- Тоді ти міг би отримувати більш корисну інформацію. І стати математиком чи фізиком, музикантом чи бізнесменом...