Метод Бога

Про парадокси, свободу волі, воскресіння, Суд, рай, пекло.

- Вчителю, а Бог може вмерти? - спитав якось Єшуа.
- Напевне що ні. Господь вічний, не має ні початку, ні кінця.
- Навіть якщо сам захоче вмерти то не зможе? Не зможе вбити себе?
- Ну що за дурниці ти питаєш?- сердився вчитель.
- Але ж людина може себе вбити, значить в дечому вона могутніша за Бога.
- Ти хочеш протиставити одну якість Господа іншій? В даному разі його безсмертність і всемогутність? - здогадався вчитель, - так цього не варто робити.
- Чому?
- Бо отримаємо парадокс.
- Що таке парадокс?
- Протиріччя.
- А хіба парадокс не спростовує безмежних якостей Бога?
- Не обов’язково. Знаєш парадокс бородобрия?
- Ні.
- Бородобрий сказав, що бритиме тих, хто сам не бриється.
- А яке ж тут протиріччя?
- Себе він повинен брити, чи ні?
- Якщо він не бриється, то повинен, а якщо бриється - то ні... Дійсно протиріччя, звідки ж воно взялось?
- Від застосування його принципу до самого себе.
- Що ж це виходить? - задумливо сказав Єшуа, - що ми не завжди можемо довіряти нашому розуму...
- Парадокси в наших судженнях рідко бувають. Значно частіше люди грішать нелогічністю своїх суджень.
- Що таке нелогічність?
- Коли робляться висновки, які насправді не випливають з вихідних даних.

- Вчителю, от ти сказав, що колись Бог воскресить всіх людей для Суду і вічного життя. А коли це станеться?
- В кінці цього світу.
- А коли це буде?
- Цього ніхто з людей не знає.
- А може Суд відбувається зразу після смерті людини? Вилетіла душа з тіла - і зразу на Суд. Або вирок є ще й до смерті. Богу ж відомо все про людину, навіть наперед.
- Ти ще скажи, що вирок є ще до народження людини, бо Господу наперед все відомо.
- Але ж якщо Богу справді наперед все відомо, то і всі вчинки людини і вирок їй відомий ще до її народження.
- Може й відомо. Але ми вважаємо, що людина має свободу волі, свободу вибору і від її вчинків теж залежатиме її майбутнє.
- А хіба нема протиріччя між свободою вибору і визначеністю наперед?
- Може й є. А може визначеність наперед і відомість Господу наперед - це не одне й те ж.

- А в Бога є свобода волі, свобода вибору?
- В кого ж тоді є як не в Господа?
- Але ж якщо він знає все наперед, то в нього не може бути ніякої свободи вибору.
- Чому це?
- Він не може нічого змінити, бо тоді буде не так, як він знає, що буде.
- Може він знає, що буде в будь-якому з варіантів і має свободу вибирати з цих варіантів.
- Е ні, він же повинен наперед знати, які варіанти обере. Тож ніякої свободи вибору в нього нема. Всезнайство Бога не сумісне з його свободою вибору,- впевнено підсумував Єшуа.
- Що ж по-твоєму виходить, що свобода є наслідком незнання? Може про себе він не знає, які варіанти обере. Та й знову ти протиставляєш якості Господа, чого, як ми вже знаємо, не варто робити.

- Вчителю, а що буде після воскресіння і Суду?
- Вічне життя одних в раю, інших в пеклі. Вічне блаженство одних і вічні муки інших.
- А хіба справедливим є такий контраст? Адже нема абсолютно грішних і повністю праведних. Напевне більшість людей в якійсь мірі є грішниками, в якійсь праведниками, різниця в цьому житті між ними дуже невелика. А в Суду лише два варіанти - або блаженство, або муки. Та ще й вічні,- розмірковував Єшуа.
- З точки зору справедливості це напевне не справедливо. Але з точки зору стимулу покращувати себе, покаятись за свої гріхи - це є сильним мотивом і для грішників, і для праведників.
- Тож може бути,- робив висновок хлопчик,- що людина прожила все життя в основному праведно і попала в пекло, бо не бачила за що їй каятись і куди покращуватись, а розбійник і вбивця попаде в рай бо розкаявся в своїх злочинах?
- Саме так і говорить Господь через пророків, бо це всім дає надію і є стимулом виправлятись і покращуватись.
А як воно буде насправді ми не знаємо. Господь же не лише справедливий, а й милосердний. Може там є великий діапазон нагород і покарань, та й покарання муками може не вічне, а лише на певний час, різний для різних грішників. Або його й зовсім нема. Ми цього не знаємо. Ми знаємо лише, що Господь дає нам надію і стимул покращуватись.

- Вчителю, з пеклом все ясно, різних мук багато можна придумати. А от цікаво про рай. Як там люди будуть жити, чим займатись, які в них радості будуть?
- В раю люди будуть в стані вічного блаженства.
- А від чого блаженство?
- Від того, що вони з люблячим їх батьком Господом, вдома, в оточенні любові і самі є люблячими дітьми.
- Для дітей це, напевне, важливо. Але хіба дорослих це задовольнить? Не набридне їм таке блаженство? Чи не захочеться їм чогось іншого, якихось подвигів, відкриттів, авантюр, романтики, чогось незвичного, парадоксального, контрастного, небезпек, труднощів, боротьби, радості перемог і гіркоти невдач, надій і розчарувань, ентузіазму, відчаю, відчуття сили і втоми, бурі  почуттів, що окриляють, піднімають в небо і кидають у прірву, ненависті, ревності, обіди?
- Всі люди лишаються в дечому дітьми і хочуть любові, уваги, турботи, безпеки, впевненості. Але ми не знаємо як там насправді. Може Господь приготував для різних людей що кому до душі. 
Може є там місце і для подвигів, романтики, авантюр, з можливістю повернутись в тиху гавань, додому, до люблячих батьків. Хто знає…

Важко бути Богом.

- Вчителю, а може і взагалі нема ніякого раю і ніякого пекла, ніякого Суду і ніякого вічного життя.
- Чому ти так кажеш?
- А навіщо це Богу?
- Господь любить свої творіння, хоче добра для них.
- Може достатньо і віри у воскресіння, Суд, вічне життя, щоб покращити життя людей, зробити їх добрішими.
- Не став би Господь обманювати, обіцяти те, чого нема.
- Так це ж лише деякі пророки про таке говорять. І деякі люди їм вірять, бо не хочеться вмирати назавжди. А дехто не вірить чи сумнівається.
- А тобі хіба не хочеться вічного життя?
- Мені не хочеться, звичайно ж, зовсім вмерти. Та й батьків своїх небесних охота побачити.
- А чому ти кажеш батьків, а не Господа?
- Людей же Боги зробили подібними до себе, як чоловіка і жінку. Значить є не тільки небесний батько, а й мати,- наполягав Єшуа.
- Знов ти про своє. Вчепився в одне місце. А вся ж решта Писання про Господа, нема там ні про яку матір небесну.
- Решта про Господа, а перша сторінка про Богів, подібних до людей. Та й ще місцями згадується про синів Божих, теж подібних до людей.
- Ти цими думками не захоплюйся,- застерігав учитель,- бо в єресь якусь зайдеш. Або ще Ваала і Астарту вважатимеш своїми батьками небесними.
- До речі про Ваала, а чому тоді було так багато пророків? І Ваала, і Астарти, і Господа. В Писанні згадується ще про 400 пророків Астарти, і 100 пророків Господа, яких управитель царя сховав від переслідувань. Я тільки не зрозумів, пророків Астарти Ілля теж вбив, чи тільки пророків Ваала?
- Напевне тоді пророками називали всяких служителів культу.
- А чим  пророк відрізняється від служителя культу?- докопувався Єшуа.
- Напевне тим, що пророк несе нове слово від Господа, а священик стежить за тим, щоб попереднє виконувалось.
- А є тепер пророки, щоб нове слово несли?
- Може й є, але попробуй розберись чи то пророк, чи єретик, відступник.
- Так як з воскресінням? А як же відрізнити, що то нове слово від Бога, а не єресь?
- Врешті-решт якщо переможе, значить від Господа, а ні - то єресь.
- Як і у владі, переміг - новий цар, програв - просто заколотник. Тож можна сказати, що всяка влада від Бога?
- В період становлення нової влади напевне можна так казати. Бо якщо вдалось перемогти стару владу, то напевне була підтримка Господа. Але це не значить, що Господь вічно підтримуватиме дану владу.
- Так і влада Риму над Ізраїлем від Бога? Від їхнього Юпітера, чи від нашого Господа?
- Тільки Господь є справжнім Богом.
- Чому ж Господь допустив владу римлян над його народом?
- Як покарання за гріхи.
- А хіба римляни в очах Господа менш грішні? Вони ж зовсім Господу не служать.
- Вони лише інструмент покарання, як моровиця чи посуха.