Глава 5 / Зустріч з минулим - 2

Глава 5

Зустріч з минулим

 2

Настя відпочивала у дворі, сидівши на лавочці, яка знаходилася неподалік від дому в стороні вхідних воріт у відстані метрів чотири, гладила пошкоджену руку від падіння з велосипеда, хоч тітка її і протерла і нанесла речовину, яку в народі називають "зельонкою", болі від цього не поменшало. Навпаки: боліло настільки сильно, що вона інколи закривала очі стримуючи крики. Вже навіть роздумовувала за те чи не вивехнула вона її, або ще гірше - зламала.

Лікоть окрашений в зелений колір і, побачити, це не придивившись гарно було неможливим, рука від середини м'яза біцепса і до середини передпліччя була замотана декількома слоями бінта. Дівчині здавалося, що вона починає не відчувати свої пальці, хоч і рухати ними може, навіть згинати ладонь в кулак, але відчуття того холода, яке пронизувало до кісток було нестерпним. 

Терпіла...

Більше нічого їй не залишалося робити, лише терпіти і чекати допоки не заспокоїться тітка Земфіра і вона знову зможе з нею поговорити про батьків. Знову хоче задати їй запитання, яких у неї в голові вже достатньо. Голову не покидають останні слова тітки " Якби, я вміла користуватися ним, то врятувала би усіх " - схилила голову в низ і поглянула на медальйон, який і досі висів у неї на шиї. Підняла голову в гору. Поглянула на небо.

"Але чому... Якщо мама знала, що, я вмію... Що, я можу і маю таку силу, щоб її... Щоб вона вчила мене. Вчила використовувати" - думки поглинали з середини.

Відчула з низу, що хтось торкнувся ніг. Нахилилася в до низу в половині, ніжно посміхнувшись.

- Привіт, - з ніжністю і радістю вимовила, - як справи...! Протягнула праву руку в до кицьки почавши гладити по спині.

Кіт кружляв по кругу, довкола її ногт, ніжно пестившись і протираючи голову. Від рухів рукою по спині, від того ніжного масажу кіт почав мурликати до неї. Насті, це сподобалось і вона на мить забула про біль в руці і про сварку з тіткою. 

Потім кіт запригнув в гору на лавку, також почав тулитися до неї, пробуючи просунутися під руку, щоб дівчина знову його пестила. Простягнувся на її ногаг витягуючи хвоста в гору. Потім ще декілька разів пройшовся з однієї сторони лавочки до іншої, наступаючи на її коліна, просуваючись під її долоню. Зупенився посередині її ніг і з легкістю примостився лягаючи. 

Настя продовжувала його гладити з голови до хвоста. Спробувала провести пальцями по хвості, але зупенилася ще напочатку, бо почула вже не такі ніжні мурликання, тепер вони були схожі вже на грізне шипіння. 

Приблизно хвилин п'ять просиділа з котом на одинці. До того моменту, як не почула, що хтось немов вдарив у ворота. Побачила, як просунулася рука в гору дістаючи ключ. Ворота відкрилися. На вході стояла Наталка.

"Уже третя година, так швидко" - здивувалася Настя дивлячись на Наталку.

- Привіт, -ромовила з посмішкою в сторону Наталки.

Настя побачила, що її подруга була якась засмучена. Прямувала до хати із схиленою головою, втикаючи в землю і не звертаючи увагу на подругу. Дівчина не розгубилася і знову звернулася до неї, але вже голосніше промовила стираючи із свого обличчя радісну посмішку.

- Привіт! Ти чого така засмучена? 

Наталка зупенилася. Стояла від Насті метрів за три. Поглянула на подругу так неначе вже не хотіла її бачити, або вона і була причиною її злості. Підняла голову в гору і змалювала на обличчі фальшиву посмішку ховаючи обурений образ.

- О... Привіт. Я тебе не помітила, - підійшла до Насті блище, ставши навпроти. - Що ти тут робиш? - трималася руками за висячі лямки рюкзака.

Настя провела погляд з гори до низу немов оцінюючи її сьогоднішній прикид до школи в, якому вона пішла. Наталка була не дуже гарно одягнена, а саме в свої любимі чорні штани, які вже були досить помітно зачухаті і на яких на правому кармані були приклеєні блискучі камінці. Хоча декілька з них вже розлеїлись і загубилися. Наталка носила штани і надалі. З верху на ній знаходилася червона спортивна куртка із рожевими полосами в пів рукава. І такі самі рожеві полоси протягались з верху від початку замка до самого низу. Ноги взуті в чорні туфельки із сіроватою квіткою з двома білими листками в середині. 

Настя поглянула із здивуванням, як вона могла так одягнутися і піти. Але не хотіла їй нічого про це говорити. Зробила вигляд, що не дивиться із великим здивуванням на неї, просто посміхнулася їй у відповідь на її погляд і продовжила почату розмову.

- Сиджу, - продовжувала посміхатися Настя, точніше, лише змалювала посмішку без радості. - Відпочиваю. Дихаю свіжим повітрям!

- А-а-а... - протягнула голосно. 

- А ти чому така засмучена, щось трапилося?

- М-м-м... - розвернуласч головою в бік поглянувши на ворота. - Да так! Нічого!

- Не хочеш розказувати? - закрила одне око від сяючих променів сонця поглядаючи в гору на Наталку. - Добре! Як хочеш!

Наталка поглянула на Настю. Помітила її перемотану бінтом руку і не стримала своєї цікавості, щоб не запитати, щоб дізнати, що з нею сталося. Вона сіла з боку біля неї. Сперла руки об перед лавки, з легкістю хапаючись пальцями.

- А з тобою, що? - подивилася на руку.

- Да так! Також нічого. - Настя посміхнулася і притулила долоню до ліктя.

- А, ні-і-і... - Наталка також посміхнулася. - Тут, це не пройде. Що з тобою сталося? Розказуй, мені цікаво. 

Поглянула на Наталку, побачила, що в неї в очах розгорівся вогник від цікавості, але, якщо вона розкаже їй всю правду, то цей вогник в мить зникне. Або, навіть перетвориться на палаючий вогонь злості в її сторону. Але виходу в неї не було. Через деякий час Наталка і так би дізнала про все. А це сталося би дуже скоро. Можливо і сьогодні.

- Я була вдома у батьків, - почала розповідь Настя, - зробила там невелику уборку і все таке, - бачила, що Наталка не відводить погляд від неї і засоромившись опустила голову подивившись на кота. - А потім, коли вже поверталася додому, то забила лікоть, Ось він і перемотаний.