Глава 1 / Перша жертва

Глава 1
Перша жертва

Похмурі хмари на небі плили немов хотіли спустити всю свою злість на землю затопивши її своїми тонами води. Вітер помалу піднімався над деревами хитаючи їх в сторони, ламаючи гілля яке застрягло в гущі пишності верхівок. 

Діти гралися на вулиці неподалік біля забору в піску, який був висипаних кимось із людей. Гора піску була заввишки з них, але це їм не мішало лазити на гору, набираючи в їх маленькі шкіряні чоботи сипучий, сухий немов сонце гарячий пісок. 

В одної з дитини було декілька формочок в які можна було набрати пісок, різко перекинути догори ногами форму і висторїти, туж саму форму, але вже з піску. Форми були збиті з тоненьких трісок щільно притуленими одна до одної: квадратна, формою ромба, а також трикутника. Деякі діти приходили з маленькими горшечками і також набирали в них пісок, створюючи круглу башню прикрашаючи її верхівку впавшими з дерев маленьким гіллям і листям зірваним неподалік із землі.

Не маючи страху в тому, що хтось із дорослих буде їм заперечувати, вони ходили навколішки, витираючи землю своїми штанами. 

Створені плями на штанах від притуленої землі виглядали настільки жахливо, що діти почали пробувати їх відмити. Одна дівчинка почала озиратися в сторони. Побачила неподалік від їхньої місцини де вони граються, калюжу. Нічого не промовила до їнших, дівчинка побігла до калюжі. Вже наблизившись блище, вона нахилилася до води, протянула руку вмочивши в грязну коричневу воду в якій можна було розгледіти своє відображення. 

Декілька разів вмочила руку і потім приклала її до плями, яка розташовувалася на коліні. Провівши рукою по кругу розтинаючи пляму, штани в тому місці намокли. Дівчинка відчула, що ноги намокли і вниз до пяток потекли декільк крапель води. Пляма не відмилася, а навпаки. Створила вже чорну пляму з грязі сильно впитуючись в тканину штанів. Дівчинка знову схилилася вмокнула руку в калюжу і знову спробувала відмити пляму з штанів. У неї нічого не вийшло, бо вода з'єднуючись з піском, створювала дуже густий шар грязі. Піднялася в гору з колін, підняла руки в гору, витерла їх в рожеву кофтинку, в якій була одягнена, розтерла все гарно по ній залишаючи чорні полоси грязі. Подивилася на руки піднесла їх до носу затягуючи в себе той сморід, який видавався з грязних її маленьких ладонів. 

Калюжа була не великою. Приблизно метер в ширину. Глибину видно не було із-за забруднення води.

Дівчинка стояла, дивилася на свої грязні руки, вимазані чорною змішаною з водою грязю. Швидкими рухами в низ, стряхнула руки, пробуючи відкинути прилиплу гряз. На калужі створилися маленькі хвилі від капаючої води. Її відображення в калюжі розмилося, розійшлося в сторони. І на якусь мить їй показалося, що її очі у відображенні засяяли червоним кольорем.
Вона здивувалася, перестала стряхувати руками. Спералася ними об коліна, нагнулася блище наближаючись головою до калюжу. Спостерігала щільно не закриваючи очей.

На калюжі вже не було видно хвилів від удару падіння капель. І її відображення знову вималювалося в гарному виді. 

Дівчинка дивилася зі стиснутими бровами. Протянула руку в низ блище до води. Доторкнулася пальцем, вода знову розійшлася вібрацією в сторони. Вона знову не побачила своє відображення яке також розплилося в калюжі. Вона засміялася не голосно і різким замахом руки в гору вдарила по воді. 

Вода розділилася від удару, створюючи шуміння довкола. Розбризгуючись в сторони і намочивши гумові чоботи дівчинки.

Вона піднялася в повний ріст.

- Ось так тобі, - викрикнула вона різко.

Вже хотіла озирнутися, відвела голову в сторону ступивши один крок в перед. Як їй знову показалися ярко червоні очі у своєму відображенні в калюжі. Тривало все, це декілька секунд. Відображення знову пропало.
Вона стояла ще деяку мить і дивилася на воду своїми синіми очима. 

Здригнула руками. Зробила крок на зад. 

З кальжі показалася маленька голова. Форма голови була немов у маленької конячки. Спершу показалися вуха, потім лоб, а в же потім і все тіло. 

Переляк паралізував дівчинку на деяку мить. Не могла вимовити ані слова. Дивилася.

На поверхню виплила фігурка, з розміром з ладонь дівчинки. Це була фігурка коня, стоящого в позі немов кудись біг. Фігурка була вирізьблена з дерева і з гарно розмальованою окрасою.

Вона підійшла блище, нахилилася в колінах, присіла. Сперлася руками об коліна і ще довго дивилася на фігурку. 

Дерев'яна іграшка, плавала в сторони по калюжі відбиваючись від землі. 

Сперлася однією рукою об землю, не торкаючись колінами землі. А іншою спробувала дістати іграшку. Сильно витянулася, напружила руки і лише пальцями вдалося зацепити за голову іграшки відбивши її ще дальше. Різко піднялася на ноги не витираючи рук. Обійшла калюжу з іншої сторони, зігнулася і швидким рухом руки вхопила іграшку стиснувши в руках. 

- Дивіться, що, я знайшла, - голосно викрикнула в сторону дівчат, які продовжувалися гратися в купі піску.

Ходила не великими кроками обійшовши калюжу з правої сторони. Гладила однією рукою іграшку конячки стискаючи її іншою. Дивилася на неї немов давно таку хотіла. 

Відійшла на три метра, як в її вухах знову пролунали звуки хлюпання води в тій самій калюжі. Вона зупинилася. Провела очима в сторони, дивилася на дівчаток. Звук був дедалі сильнішим, немов, щось навмисно його створювало. Немов вона стояла біля калюжі і била по ній рукою створюючи подібні звуки. 

Не відпускала з рук іграшку. Зробила крок ногою в сторону, розвернулася, обернула голову і подивилася в сторону з відки лунало хлюпання. 

На поверхні калюжі знаходилася ще одна іграшка, але вже не схожа на попередню. Навіть не була такої самої форми і зовсім не схожою на конячку, що вона тримала в руках. 

Із здалека вона не змогла розгледіти її і вирішила підійти блище. Йдучи такими самими повільними і не впевненими кроками і тремтінням в ногах, дівчинка інколи оглядувалася в надії, що на неї хтось дивиться із дівчат, але зустрічного погляду так і не побачила.