Глава 1 / Правда про батьків

Правда про батьків

Сяйво теплого проміння сонця гріло землю. Літній теплий вітер обвівав дерева. Хлопець блукав в лісі в пошуках пригод. Три дня тому він почув вереск диких свинів. Хотів вияснити де вони знаходяться, чи близько від їхнього дому. 

Він тримав дерев'яну палку в руці, завтовшки в два пальці і приблизно одного метра в довжину. Так хотів себе захистити від нападу, якщо йому вдасться зустріти їх. Йдучи збивав на своїй дорозі гілля, кущі зарослів, щоб вони не чіплялися до його одягу. 

- Що. Хто тут, - зупенився, озирнувся по сторонам. Стиснув палку двома руками. Нагрув коліна, напружив плечі і був готовий до нападу, того хто створив шум навколо нього. 
 

Дещо зашуміло в кущі навпроти. Хлопець направив палку на кущі і маленькими кроками почав іти до нього. 

- Я озброєний, - кричав тремтливим голосом. - у мене в руках грізна зброя. Руки тремтіли, хитаючи палкою в сторони. Відчуття в ногах було немов вони підкошувалися. Відпустив лівою рукою палку і підтер ніс, створюючи імітацію смілості і впевненості в своїх діях.

Наблизившись достатньо до куща. Хлопець стиснув руками палку і всунув в кущ пробивши його в середину. Повторив так разів три. Нічого не відбулося. Ніхто не виліз. Прижмурив очі, насторожив вуха, щоб прислухатися навколо, чи нікого немає поблизу і чи ніхто за ним не слідкує. Озирнувся в сторони все ще з прижмурившимися очима. Зробив два кроки назад не відпускаючи палки з рук. Почав обертатися.

В ту мить з кущів вилітають горобці.
Хлопець від неочікуваності різко повертається, починає розмахувати палкою в сторони і кричати.
 

А-а-а... 
 

Розмахами палки розтинав кущ, розкидуючи листям по сторонам. Цим він спровокував сильний шум, від якого з усіх сторін, дерев і кущів почали вилітати птахи.

Сполохані вони вилитіли між густі гілки дерев в небо залишаючи за собою пір'я оскублене з них гілками.

Продовжував кричати і розмахувати палкою в сторони,

Володя не замітив, як все навкруги вже стихло від його сполохування. Ніодної пташки не залишилося поблизу його присутності. Лише вітер хитав своєю силою високі дерева з яких повільно спадали листки укриваючи собою землю.

Зупенився, відкрив очі і оглянувся в сторони. Опустив палку впираючись злегка нею об землю. Побачив, що з того куста, який він атакував осталися лише гілля і листя почти не було. Палка облізла від кори при ударах, руки віддавали відбрацію, сердце сильно колотало, прискорюючи дихання легень. Ноги так і не переставали тремтіти. Зрачки в очах пульсувати від піднятого адреналіну.

Чорт, - промовив в голос, - це лише пташки. 

" Боягуз, ти чого злякався "  - промовляв собі в голові.
Дихав прискорено, водив очима в сторони оглядаючи територію. Вхопив міцніше палку, підняв в гору і почав обходити кущ по кругу. Йому було цікаво, чи від своїх розмахів він не забив, якусь пташку. Але на землі нікого не було.

В кущі, щось блиснуло, щось яскраво-блискуче. Воно відбивало проміння сонця привертаючи до себе увагу. Хлопець схилився, став навколішки, поставив палку на землю, нагнув голову під гілля куща і спробував розгледіти річ, яка так сильно блистіла. 

Це була невелика срібна монета. Він вперся ліктьом об землю, а іншою рукою спробував її дістати. Гілля впиралося об його кофту не даючи дістати річ. 

Володя насупив губи, витянувши їх в перед. Виглядало це немов дзьоб у качки. Створював звуки схожі на стон від злості, що не вдається її дістати. Вийняв руку з кущів. Піднявся і сів на коліна, почав піднімати рукав вище ліктя, щоб гілля не впиралося об кофту.

Кофта виглядала не дуже новою. Вже застірана, вицвівша від свого рідного кольору. Колір в неї був коричневий з сірими полосами. А тепер це виглядало неначе прожовтявий колір нагадуючи глину. Полоси вже не були такі яскраво сірими, а навпаки, коричневий колір придав їм темного відтінку. Під руками були дві дірки, крізь які можна було просунути палець. На кінці кофти були потертості і звисали нитки. 

- Ну дава-а-а-ай... - спробував знову дістати монету, ставши в ту саму позу.

Вже почти дістав. Кінцями пальців торкався її країв, пробуючи вхопити і витянути. 

" Хрю " 

Позаді нього, щось знову зашевелилося, зашуміло в кущах і видавало дивні звуки. Хлопець залишив монету так і не діставши її. Він швидко піднявся на ноги. Вхопив палку і обернув на почутий звук. 

Перед ним стоясала маленька дика свинка, темно сірого кольору, з чорними пятнами по спині. Свинка порпалася в почві землі, шукаючи дещо, що можна було б поїсти. Вона не звертала увагу на хлопця і сміло робила своє діло. Рухалася в сторони, в ліво то вправо, розкидаючи своїм стрімким носом листя в гору. 

Хлопець стояв немов вкопаниний в землю і не міг ворухнутися. Палку тримав перед собою за кінець. 
Свинка похрюкуючи відходила подалі від нього, залишаючи його по заді. Пристарно машучи своїм закрученим хвостом по кругу. 

- Стій, - закричав голосно. - Стій. Кому сказав?

Кричав, що сили, чи то від страху, чи то, щоб навести страх на свиню. Притулив палку до себе з правого боку і митнувся на здогін за нею. Свиня навіть не озирнулася. Зашевелила своїми маленькими копитами швидше під собою. Да так, що земля з під її ніг відкидувалася в зад. 

Володя не здавався, а сміло і з упевненістю наступав їй на п'ятки доганяючи. Свинка хрюкала, створювала верескові воплі і тікала, що сили. Інколи звертала в боки, щоб збити свого переслідувача. І один з таких маневрів збиває хлопця з ніг. Свиня різко повернула в ліво проскакуючи під дерево, яке було повалене на землю , а хлопець ледь зумів зупинитися, щоб не налетіти на нього, що сили.

Він падає на землю, палка вилітає з руки, а коліна сильно вбиваються в чорну почву калу. Лежав так декілька секунд, потім підняв голову і зрозумів, що відбулося. Піднявся на коліна, витираючи з рук грязюку. Потім піднявся повністю і побачив, що його штани від самого низу, до тазу покриті чорною глиною. Хлопець спробував витерти їх, але ще сильніше розтер глину по штанах.