Частина 1... Новонароджений

Частина 1

Новонароджений

Стояла біля газової плити у довгому халаті одягненому поверх тонкої кофтинки і штанів. На ногах були шльопанці, волосся зав'язане резинкою в хвостик. На плиті стояла велика каструля білого кольору з малюнками синичок по бокам. Вода в ній вже закипіла. На сусідній камфорці в сковороді жарилася цибуля. Праворуч від газової плити, на столі, була приготовлена в глибокій мисці нарізана кубиками картопля. Миска була наповнена водою, щоб картопля не почорніла. Поруч з мискою на дощечці, лежали нарізані овочі: морква, буряк і зелень.

Дівчина витерла руки  у рушник і відійшла в праворуч, не далеко від миски з картоплею стояла не велика  алюмінієва каструля. В каструлі лежав відварений червоний буряк. Вона простягнула руку вгору, відкрила тумбочку і витягнула тертку. Гарно почистила буряк та сполоснула його водою. Дівчина не хотіла терти буряк, щоб не бруднити руки, оскільки вони тяжко відмивалися від нього.

- Милий, - промовила підвищеним тоном. - Іди допоможеш мені!

Залишила буряк і підійшла до сковороди, взяла в руки дерев'яну ложку і почала помішувати цибулю. Цибуля вже була золотистого кольору, а деякі кусочки вже зовсім підгоріли, стали зовсім чорні.

- Ну? - чоловік виглянув із-за дверей з розтріпаним волоссям в боки.

- Натреш буряк? - навіть не повернулася і не подивилася на нього дівчина.

Він стояв між дверним проходом. Дивився на неї не відводячи погляд, одна його брова була піднята від здивування. Стояв так секунд  п'ять, очікуючи, що дівчина скаже, що це був жарт.

- Ну будь-ласка, - повернулася до нього тримаючи в руці дерев'яну ложку.

Він стояв не рухаючись, тримав руки в кишенях синіх спортивних штанів.

- Ну добре, іду-іду, - посміхнувся їй у відповідь. Підійшовши плити де стояла каструля з буряком і став до роботи.

Дівчина підійшла до нього, поцілувала в щічку.

- Дякую, - промовила, ніжно посміхаючись.

Вона поставила ложку на стіл і обійшла його з іншої сторони ближче до холодильника. Відкрила холодильник, нахилилася. Хотіла взяти молоко, яке було в пластмасовій пляшці. Молоко стояло на нижній полці дверки. Щоб його дістати їй довелося прикласти чимало зусиль.

Дівчина трохи роздвинула ноги і схилилася за молоком, і тут вона відчула дискомфорт внизу живота і пронизуючий до кісток біль.

- А-а-а... - закричала вона, будучи схиленою.

Піднялася вгору, в голові запаморочилося і з’явилося відчуття нудоти.

Хлопець почув її стогін, кинув із рук буряк, вхопив рушник і підійшов до неї.

- Що сталося? - витер руки і вхопив її за плечі.

- М-м-м...  - не сказала ні слова, лише стогнала від болю.

Він обійняв її під руки і обережно посадив на стілець, який стояв біля столу. Взяв кружку набрав води і дав їй напитись. Вона зробила ковток і поставила кружку на стіл.

- Як ти почуваєшся? - налякано запитав хлопець.

Вона сиділа на стільці спираючись правою рукою об стіл. Іншою рукою трималася за живіт.

- Фух... Фух... Г-г-г... - напружившись, затримала воздух.

- Дихай глибоко, не зупиняйся.

Він стояв попереду, тримав за плечі і  намагався хоча б якось підбадьорити. Але старання марні. Час прийшов. Цей день настав.

- Ти завів машину? - зі схиленою головою крізь важке дихання промовила.

- Так, завів - швидко відповів.

- Тоді...  - видихнула повітря з легень, - чого ж ми чекаємо?

- Я не впевнений, що машина вже взмозі їхати.

- Тоді йди подивись. - кивнула головою, зменшила тон голосу і тихенько промовила, - я не впевнена, що витримаю.

Автомобіль чоловік завів ще до того моменту, як вона покликала його на допомогу. Вони мали їхати на перевірку в лікарню. Але на дворі був сильний мороз і машині був потрібний деякий час для прогрівання мотору. Інакше вона б погано їхала, і це могло б призвести до подальших ремонтних проблем.

- Все буде добре, - не переставав тримати за плечі, схилився спираючись колінами на підлогу. - Подивись на мене.

- Ти не розумієш, як мені тепер боляче, - голова дівчини звисала. Голос був тихим, ніжним. - Ти не розумієш, як мені хочеться кричати від болю.

- Так, я не відчуваю біль, - трохи сильнішим тоном промовив аніж вона. - Але, я бачу, як тобі боляче, а значить і мені теж боляче, - піднявся з колін вгору, ніжно взяв її ліву руку і почав підіймати. - Вставай, - повільно тягнув вгору.

- Хм, хм, - стогнала тихенько.

- Що сталося? Чому ти плачеш? - знову опустився на коліна, вхопив руками обличчя. - Чому ти плачеш? - повторив перелякавшись.

Дівчина дивилася йому прямо в очі. В ніжно-карі очі, наповнені добротою.

Ця турбота, ця ніжність дарована їй. Розуміла, що кохає його і завжди боялася втратити. А тепер. Тепер буде нове життя, нової людини створеної ними. Тепер буде нове кохання, нова ніжність, нові турботи. Вона не боялася нічого, бо вірила і знала, що разом, зібравшись з силами і підтримуючи один одного, вони витримають все.

Вони дарують нове життя, прекрасне життя, новій людині. Народження, якої змінить все. Змінить весь світ.

На дворі мінус двадцять три градуси цельсія. Проміння яскравого сонця світить прямо на лобове стікло автомобіля створюючи відблиски.

Однією рукою тримав руль, а іншу протягнув вгору і опустив козирьок, щоб перебити сонячне сяйво.

- Тобі теж опустити? - простягнув руку в право і вхопився за козирок. - Чи тобі воно не мішає? - повернув голову вправо, подивився швидко на неї. - Ну да. Ти ж на задньому сидінні, - пробурмотів тихенько і посміхнувся.

Дівчина сиділа з закритими очима. І не звертала уваги на сонячні проміння. Вона намагалась заспокоїтися,  була впевненою, що біль в животі пройде.

- Г-г-г, - стиснула руки внизу живота, схилила голову. - Боляче... - кричала, що сили, - а-а-а...