Дитина зі світла

Розділ 7. Вежа

Я бачив Вежу.
Вона стояла далеко, висока і мовчазна, як сторож, який не спить.
Її стіни тримають тіні минулого, шепоти, що ніколи не зникнуть.
Навколо пустка, але вона ніби дихає.

Мені здається, Вежа чує навіть те, чого я не розумію.
Вона збирає голоси, які ніхто не пам’ятає.
І одного дня, коли я підросту, я піду туди,
щоб знайти голоси, які вона зберігає,
і розповісти їм про світло.

Лея Мірра

Подобається

#1309 в Сучасна проза

У тексті є: світло, пам'ять, надія

Відредаговано: 21.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись