Дитина зі світла

Розділ 5. Поряд стояла людина

Вона стояла сама, тихо, як тінь у куточку.
Я підійшов близько, бо мені було страшно і самотньо.

Її обличчя було розмите, ніби її розмило зливою,
хоча накрапав лише маленький дощик.
Я не міг розгледіти, чи це справжні очі, чи просто світло, що танцює.
Але її рука була поруч, і я потягнув свою до неї.

Вона не сказала нічого, просто дозволила тримати себе за руку.
Це тепло було не таке, як сонце, але ніжне, спокійне.
І в той момент я зрозумів, що не один.

Вона не виглядала страшною чи чужою, тільки втомленою.
Мені хотілося залишитись біля неї, тримати її руку і мовчати разом.

Я не знав її імені, але відчував, що ця людина — як світло у темряві.
Вона дала мені силу не боятись залишитись одному у цьому безмежному світі.

Лея Мірра

Подобається

#1267 в Сучасна проза

У тексті є: світло, пам'ять, надія

Відредаговано: 21.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись