Дитина зі світла
Розділ 1. Чорне
Я бачу світло, що грає у темряві.
Воно не боїться бути чорним.
Воно тільки хоче сяяти.
У нашому місті небо завжди було світлим.
Світло йшло зверху, з великих вікон, які не відкривались.
Мене вчили, що так треба, бо світло робить усе теплим і безпечним.
Я не знав, що таке темрява.
Темрява — це слово, що звучало як страшилка.
Але одного разу… світло зникло.
Всі навколо злякались. Я теж.
Було дуже-дуже темно.
Я лежав у ліжку і слухав тишу.
Вона була як ніч, яка ніколи раніше не приходила.
Потім я підняв голову.
І побачив.
Там було небо. Справжнє небо.
Воно було темним, мов глибина озера, але в ньому блищали маленькі вогники.
Вони не були ліхтариками і не були фарбами, вони були живі.
Я не міг відвести очей.
Це було щось нове і страшне, але водночас красиве.
Наступного дня світло повернулося.
Все стало, як раніше теплим і безпечним.
Але я вже знав, справжнє небо існує.
І воно не боїться темряви.
Світло і темрява — вони не вороги.
Вони просто різні.
Я хочу пам’ятати це.
#1309 в Сучасна проза
Відредаговано: 21.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
