Глава 14

- Якої полуниці?  - запитує Даня з подивом.

- Ну, червоної, стиглої, соковитої, солодкої.  Хочу так, що вмираю.

- Решетникова, ти знущаєшся?  - невдоволено бурчить він.  - Ти час бачила?  Де я тобі полуницю зараз шукати буду?  Ще й узимку.

- Це все вагітність, Кравцов.  Твоя дитинка вимагає полуниці, а ти їй відмовляєш.

- Моя дитинка розміром з квасолину, їй поки нічого не хочеться, - відрізає він і голосно дихає в трубку. Злий.

- Ти чуєш це?  - тихо шепочу я, після нетривалої паузи.

- Що?  - так само пошепки напружено запитує Даня.

- Татку, хочу полунички!  - намагаюся зобразити дитячий голос я і не почати голосно сміятися.  - Полунички.  Хочу полунички, тато!

- Міл, ти що п'яна?

- З глузду з'їхав?  Ти ж знаєш, що я б ніколи.  Просто це все гормони. Намагаюся заснути, а перед очима полуниця.  Ти ж батько дитини, кому мені ще дзвонити?

- Міла, пів на дванадцяту ночі.  Ти не могла раніше захотіти її?

- Я не можу контролювати бажання дитинки, - плачу в трубку.  - Алло, Данило, ти тут?  - кличу його, а потім розумію, що цей поганий чоловік просто взяв і відключився.

Який же він... гад.

Ось, що значать його ці обіцянки-цяцянки - телефонуй і я примчу!

Ображено соплю в темряві, повертаюся на бік, намагаючись заснути.  Але Кравцов весь настрій зіпсував.  До всього іншого мені й справді починає хотітися полуниці.  До безтями.  Так, що живіт скручує голодними спазмами.

Верчуся в ліжку, злюся, потім знову набираю Кравцова.  Ні, це абсолютно несправедливо: я тут мучуся, а він спить.  Але Даня, як і слід було очікувати, на мої дзвінки не відповідає.

Черствий сухар!

Ну, постривай, я тобі ще влаштую!

Проходить десь година, я нарешті заспокоююся, прикриваю очі і тут по всій квартирі розноситься трель дверного дзвінка.

Я напружуюся.

Очі розширюються від страху.

Може, здалося?

Але ні, до дратівливої мелодії приєднується стукіт у двері.

А на годиннику друга ночі на хвилиночку!

Я обережно піднімаюся з ліжка і тихенько крадуся до дверей.  Боягузка я ще та.  Майже не дихаю.  А в двері хтось стукає і стукає.

Дивлюся в екран домофона і не вірю своїм очам.  Кравцов.  Власною персоною.  Посеред ночі.  За моїми дверима.

- Що тобі треба?  - питаю незадоволеним голосом.

Динамік хрипить, Даня хмуриться, знаходить поглядом камеру, дивиться на мене прямо з невеликого екранчика.

- Ти ж полуницю хотіла.  Або вже передумала?  - Мені здається, або його голос і справді звучить трохи невпевнено?

Я відкриваю перед ним двері, пізно згадуючи про те, що взагалі-то в одній нічній сорочці.  Дуже короткій і з мереживами.

Але відступати пізно. Даня вже прямо переді мною з пластиковим прозорим контейнером з полуницею всередині.  Дивимося один на одного і не рухаємося.

Мені стає незатишно від його  погляду.  Невже минулого разу не все розглядів?  Але соромитися мені нічого.  У мене ідеальне тіло.  Ні грама жиру.  Правда чи надовго?

- Тримай, - тягне в мою сторону бажані ягоди і, не чекаючи запрошення, переступає поріг моєї квартири і закриває за собою двері.

Ми опиняємося близько-близько.  Кравцов приносить в мою квартиру прохолоду, а ще аромат того самого парфуму, який мені так подобається, але я ніколи не визнаю цього вголос.  Тому, дотримуюся історії, що мене від нього нудить.

- Знову ти переборщив зі своєю туалетною водою, - морщу носик і не розумію, якого біса Даня зараз знімає з себе верхній одяг, замість того, щоб відчалити додому.

Він голосно втягує в себе повітря, здивовано підкидає брови.

- Та я начебто перед виходом нічим не користувався.

Мені здається, чи він і справді трохи збентежений?

- Значить, просочився, - з роздратуванням вимовляю я, не знаючи куди, себе подіти.  - Де ти взяв полуницю?  - кивком вказую на контейнер з ягодами. Якщо чесно, виглядає полуничка не дуже, явно не першої свіжості.

- У морозилці, - холодно відповідає Даня.  - Моя колишня дівчина з фанатичністю заморожувала на зиму фрукти і ягоди, як бачиш - згодилося, - відповідає на мій запитальний погляд.

- Пф-ф-ф, ти привіз мені полуницю, яку морозила твоя колишня?

- Ну, це єдина полуниця, яка знаходилася поблизу.  Якщо тебе щось не влаштовує, можу викинути, - з викликом дивиться на мене, а я ж раптом розумію, що Даня зірвався посеред ночі і відразу ж кинувся виконувати моє прохання.  Оце так поворот.  Що ж, можливо, бути вагітною від нього не так вже й погано.  Клянуся, відіграюся за всі образи і приниження, які мені дісталися від нього в шкільні роки.

- Вона холодна, - кривлюсь я, коли моя рука стає крижаною.  - Хочеш, щоб я захворіла?