Глава 5

Час летить з неймовірною швидкістю, після нетривалого відпочинку через розрив з Матвієм я нарешті включаюсь назад в роботу.  На носі один показ, а ще кастинг в Парижі, від якого залежить моє майбутнє.  За всім цим майже забуваю про ніч з Кравцовим.  Вириваю ці спогади зі своєї голови і ховаю так глибоко, що і мені часом до них складно дістатися.

Хоча якщо вже бути до кінця відвертою, то в перший тиждень з побоюванням поверталася додому, боячись побачити Даню біля дверей квартири.  Адже чоловіки зазвичай не тікають ось так без пояснень, обов'язково потім повертаються, з букетом і пляшкою хорошого вина.  Щоб вибачиться або повторити.  Ну, або хоча б смс-ку відправляють.

Але то нормальні мужики, а це Даня.  Тому я майже не дивуюся, що він пропав так само несподівано з мого життя, як і з'явився.

Коли я сідаю в літак, у мене немає жодної думки про неправильність свого вибору.  Насправді мені добре і на батьківщині, я вже кілька років не пробувалася на кастингах для Паризького тижня мод і думала, що до цього вже ніколи не повернуся.

З ностальгією згадую ті часи, коли я була молодою і амбітною.  Тижнями бігала від кастингу до кастингу, мріяла працювати з відомими модельєрами, стояла в довгих чергах разом з іншими дівчатами, щоб показати себе кастинг-директору, і кожен раз я не отримувала навіть опшн *.  Правда в тому, що таких як я тисячі, і шанс, що запам'ятаюся саме я - зовсім незначний.  Максимум куди я змогла пробитися, це звичайні примірки перед показами.  Ніхто мене не помітив, ніхто не вважав перспективною, але я все одно вперто прокидалася о п'ятій ранку, заповнювала композитки * і все починалося по десятому колу.

Пам'ятаю останній свій кастинг в Парижі, після якого я повністю розпрощалася з мрією потрапити на світовий подіум.  Агентство надіслало адресу, але забуло виділити грошей на витрати, мені довелося пішки добиратися до місця, почалася страшна злива, на вулиці пізня осінь і я без парасольки.  Я промерзла до кісток, але прийшла на той чортів кастинг.  Звичайно мене не взяли, зате наступного дня я злягла з температурою, заробила собі пневмонію, ледве долетіла до рідного міста і потрапила в лікарню на місяць.

Це було розчарування всього мого життя.  Я мріяла стояти в ряд з топ-моделями, мріяла про глянці, мріяла про славу, але зовсім не була готова до реальності.  Після того випадку я вирішила, що з мене досить.  Я прийняла рішення зав'язати з модельними агентствами, спокійно закінчити університет і спробувати влаштуватися перекладачем.  Але мені не дали цього зробити.

Наступного ж ранку подзвонили з агентства і повідомили, що я сподобалася Ангеліні Полянській і вона хотіла б подивитися на мене особисто.  Вони шукають дівчинку, яка б змогла стати обличчям їх марки і я їм, здається, підходжу.

Ми плідно пропрацювали кілька сезонів, потім на мене посипалися замовлення, моє життя кардинально змінилося, мене почали впізнавати, суми в контрактах ставали вище, а мрія про міжнародне визнання зачаїлася всередині мене на довгий час, тому що я боялася чергового провалу і більше не вирішувалась відправитися  за мрією.  До того ж, перевагу надають молодим дівчатам, а мені вже  під тридцять.

А два місяці тому директор міжнародного відділу раптом запропонував мені спробувати себе в Парижі. Сказав, креативному директору марки «Breeze» * сподобалося моє портфоліо і він був впевнений, що я б їм підійшла.  Я тоді була з Матвієм, попросила час на роздуми, не хотіла розлучаться з ним надовго, до того ж готувалася до весілля і серйозно замислювалася про те, щоб відмовитися від половини своїх контрактів.

Але заміжжя не сталося.  Чоловік виявився не тим і я твердо вирішила вхопиться за цей шанс. Покинути країну, зосередиться на своїй кар'єрі і ніяких дурних планів на сім'ю і серйозні стосунки. Зрештою, я так довго до цього йшла!

Кастинг в Breeze закритий.  Потрапити можна тільки за запрошеннями.  Те, що я їм сподобалася ще нічого не означає, але мої дитячі мрії раптом виринули з глибини і змусили мене тремтіти від передчуття.  Все вдасться.  Все обов'язково вийде.  Цього разу точно.

Літак нарешті відривається від землі, несучи мене в моє нове майбутнє.

Все, що я бачила раніше так відрізняється від сьогоднішнього дня.  Стилісти, візажисти, Breeze розвернувся з розмахом.  Навіть ланч приносять, а зазвичай до потреб моделей нікому немає ніякого діла.

У мене починається мандраж.  Нас п'ятдесят дівчат, а місць усього шість.  Я знаю, хто точно не пройде. Іспанка, яка абсолютно не знає англійську мову.  Можливо, вона і завчила кілька фраз, але цього не достатньо.  Тому що вона не розуміє, що їй кажуть і тупить весь день.  На зйомках і показах це непробачно.

Нам видають однакові комплекти нижньої білизни.  Чорний гладкий бюстгальтер і бікіні.  Однакові туфлі на високих підборах.  Всі дівчатка в передчутті.  Швидше б все закінчилося.  Очікування нестерпне, але кастинг-директор спізнюється.  Його рейс затримали на кілька годин, тому ми намагаємося якось згаяти час і не зійти з розуму від хвилювань.

Я утикаюся в телефон, гортаю соцмережі і, немов в покарання, на очі потрапляє «Рекомендовані друзі: Данило Кравцов».  Різко блокую екран, борючись зі спокусою.  Ну, ні, мені взагалі не цікаво. Ні краплі. Краще зайду на сторінку до Матвія, подивлюся на улюблене обличчя. Вчора він опублікував фотографії дочки.  Вона мила дівчинка, на нього схожа.  Цікаво, а наші діти якими були б?

Я роблю ковток чаю.  Дивлюся в дзеркало на своє відображення.  Намагаюся думати про що завгодно, тільки не про Даню.  Але не виходить.  Надто вже цікаво.