Глава 25. "Той самий момент"

Анна

Здається, з моїх легенів випустили все повітря. Дивлюся на самовдоволене обличчя Еріка і тільки кліпаю, навіть вдихнути нормально не можу.

Думки стрибають в голові дикими кіньми. Навіть якщо і варто зараз щось сказати чи заперечити — нічого не вийде. Язик не слухається, жодного слова не можу вимовити.

Застигла на місці, здивована і приголомшена тим, що саме щойно почула від Еріка. Брови лізуть на чоло, а серце б'ється швидше, немов хоче вирватися з грудей. Все, що я можу зробити, це мовчки спостерігати за ним, маючи на устах безмовне питання.

Поки всередині мене відбувається емоційний колапс, Ерік з кам’яним виразом залишає вітальню. Для нього нічого особливого не сталося. І для мене теж могло б бути все очікуваним і передбачуваним, якби я уважно прочитала угоду!

Тепер пізно щось обговорювати і уточнювати.

Проводжаю його широку спину поглядом, а потім ще деякий час витріщаюся на порожній дверний отвір, за яким зникла його кремезна постать.

Приголомшена новина про зачаття здається чимось абстрактним і нереальним. Я думала, що все відбудеться в клініці, будуть пробірки і колбочки, проводитимуться безболісні маніпуляції з моєю маткою.

А тут такий шок!

На мене наче відро крижаної води вилили.

Глибоко зітхаю і поволі опускаюся на диван. Впираю лікті в коліна і обхоплюю руками голову. Ох… Я настільки шокована, що важко зібрати думки до ладу.

На мене чекає секс з Еріком.

Секс… Та в мене вуха одразу червоніють, якщо я тільки подумки промовляю це слово! А тут йдеться про справжній інтим з чоловіком!

Хапаю повітря ротом, бо знову бракує кисню.

Мій перший контакт відбудеться з чоловіком, який нічого не відчуває до мене! Якому я байдужа. Для якого я тільки та, хто народить йому потомство. Це капець!

Я була морально готова до вагітності, до пологів, до усіх можливих неприємних відчуттів, які супроводжують жінку при надії. Але я не очікувала, що на мене чекатиме секс!

Боже, краще вже Ерік був геєм! Тоді б мені не довелось проходити крізь це все.

Чому я не сказала, йому що незаймана?!

Чому промовчала?

У мене було стільки нагод сказати йому про це. Навіть зараз. Але ні! Моя сором’язливість знову зробила з мене слухняну овечку.

В голові з'являються картинки, деякі неочікувані і досить відверті, про майбутню інтимну мить. Думки забігають наперед, і я збентежено замислююся над тим, як буде відбуватися статевий акт. Це ж я буду без одежі і він теж… Ох! Закриваю обличчя долонями, як тільки уявляю Еріка голим! Я згорю від сорому!

Розпусні сторони уяви продовжують малювати наші оголені тіла, сплетені воєдино. Але разом з цими фантазіями приходять й страх. Страх перед невідомим, перед втратою контролю, перед можливими болючими моментами (адже перший раз зазвичай болючий, хіба ні?). Я можу не впоратися з панікою і ніякої інтимної зустрічі не відбудеться. Що тоді? Ерік прожене мене? Скасує угоду? Чи спробує ще раз?

Страхи випливають на поверхню, створюючи безлад у голові. Я мушу попередити Еріка про свою цноту до того, як все відбудеться. Не знаю, чи це щось змінить, але він мусить знати правду.

Наступні дні перебуваю в стані нервового очікування. Кожна година здається вічністю. Час перетворюється на тягучу субстанцію. Нерви напружені, а серце щоразу прискорюється, якщо в будинку чую якийсь звук. Намагаюся зайняти себе, відволіктися від нескінченного очікування, але думками все одно повертаюся до Еріка. Свідомість грає ігри з уявним майбутнім, переходячи від моїх звичних фантазій до реальності, яка може настати.

А може все не так вже й страшно? Розповісти Насті не вистачило мужності. Чомусь здається, що розмова про секс з Еріком занадто інтимна тема.

Я ніколи раніше не думала про близькість так багато, як зараз. Розгубленість і розуміння невідворотного сплітаються між собою, борються в мені, створюючи шалений внутрішній конфлікт. Мій розум сповнений розбіжностей. Серед усього цього хаосу думок одне стоїть міцно: мої почуття до Еріка. Вони сильніші за будь-які страхи і сумніви.

Не буду заперечувати: в моєму серці живе щось тепле і приємне до цього відстороненого циніка. Я із завмиранням дихання згадую наші поцілунки, його міцні обійми і гарячий подих.

Навіть зараз тіло відгукується солодкою пульсацією і млосним відчуттям насолоди.

Зірки світять у вікні, а повний місяць освітлює кімнату. Світло вимкнене, а я лежу на ліжку і милуюся нічним небом. Закладаю руки за голову. Вкотре уявляю собі момент близькості з Еріком. Його тепле тіло поруч з моїм, глибокий погляд сірих очей, що проникає глибоко в душу. Міцні чоловічі руки заплутуються у моєму волоссі, мої долоні на його плечах, наші гарячі губи з’єднуються поцілунком…

Клацання дверної клямки змушує мене здригнутися. Різко сідаю. Ерік стоїть в проході, широкими плечима затуляючи майже весь його простір. Смуга світла з коридору лягає стежинкою на підлогу.

— Привіт, Анно, — мовить Ерік, робить крок вперед і зачиняє за собою двері. Знову напівтемрява панує в кімнаті. Серце тьохкає і починає битися швидше. Підходить до ліжка, сідає поруч. — Ти готова?

Дивлюся на Еріка, а серце ледь з грудей не вискакує. Останні дні я думала про цей момент, і ось він настав. Емоції змішуються між собою, утворюючи божевільне торнадо. Хвилююсь неймовірно! Страх перед невідомим не дає вільно дихати.

Відчуваю тепло його тіла. Він сидить близько, дуже близько. Аромат парфумів паморочить голову. Вдихаю знайомий запах апельсину.

Промінь місячного світла стелиться по кімнаті. Цього достатньо, щоб бачити обриси меблів і наші силуети.

Мій погляд зупиняється на його обличчі. Серце збивається з ритму в нервовому очікуванні. Чи зможу я пройти цей шлях, де біль переплітається з бажанням, а страх змішується з насолодою?

В деяких своїх відвертих фантазіях я уявляла себе з Еріком. Як ми кохаємось, насолоджуємось одне одним. Та тепер, коли це має стати реальністю, емоції розривають мене на шматки. Чи буде воно так, як описується в любовних романах, які я читала? Що я відчуватиму?