Глава 21. "Дивна поведінка"

Ерік

Яскраве світло десятків ламп освітлюють все навколо. Але для мене у виставковій залі блищать не артоб’єкти з хромованого металу і кришталю. І не прикраси з діамантами на гламурних дамах.

Анна. Саме вона сяє яскравіше за всіх.

Спостерігаю за нею і не можу очей відвести. Серед цієї зливи людей погляд весь час зупиняється на Анні. Поки вона милується експонатами в артгалереї, я милуюся нею.

Вона стоїть, яскрава і вродлива, впевнено сяючи серед натовпу. І навіть не розуміє, наскільки вона приголомшлива. Відчуття гордості пронизує мене, коли дивлюсь на цю жінку. Адже саме Я обрав її і зробив частиною свого плану.

Я завжди був людиною, яка не вірить у кохання і романтику. Моє серце вкрите кригою і міцно захищене нею. Стосунки ніколи не цікавили мене. У свої тридцять вісім я досі одинак. Жінки з’являлися в моєму житті неодноразово і ніколи на довго не затримувалися в ньому. Але зараз під моїм дахом і піклуванням опинилась ця тендітна ластівочка, яка повинна принести нове дихання в мій будинок. І пробуде в ньому цілих дев’ять місяців.

Роблю ковток шампанського.

Анна чудова кандидатка на роль сурогатної матері. Її фізичні характеристики відповідають моїм вимогам, але я не можу довіряти лише одній зовнішності. Я хочу пізнати її краще, з'ясувати характер, переконатись, що вона народить мені достойного нащадка.

Не хочу отримати дитину з посереднім інтелектом або зі зниженими моральними якостями. Нехай це звучить егоїстично, але я зацікавлений в спадкоємці, який не просре всі надбані мною статки і бізнес.

Саме тому я запросив її на цей благодійний бал.

Це ідеальна нагода, щоб познайомитись з нею ближче, без зайвих підозр, побачити її реакції на різні ситуації і визначити, наскільки вона підходить для мого плану.

Той незручний момент з Кірою, коли вона підійшла і поцілувала мене, багато що показав. Я знаю Кірину схильність до театральності і думав, що Анна залишиться байдужою до флірту Кіри. Адже нас нічого не пов’язує (крім угоди, звісно). Але Анна дуже красномовно відреагувала.

Мої очі побачили те, що треба було побачити, але моє серце залишається таким самим холодним і непроникним. Розмова з Кірою тривала якихось нещасних кілька хвилин, але навіть за цей час я зрозумів, що Анну зачепила нахабна поведінка Кіри.

Але от Олекса повівся, як справжній мерзотник. Він завжди діє мені на нерви і кожного разу намагається нагадити мені в душу. Тільки от ніфіга у нього не виходить і через це щоразу його худорлява із залисинами пика залишається невдоволеною. Якби ми зустрілись деінде, я б не був з ним таким люб’язним. Цей недомірок — організатор усіх благодійних аукціонів і сьогодні я гість на його заході.

А ще було цікаво спостерігати за Анною під час торгів. Вона мала понурий вигляд після зустрічі з Кірою, але потім дуже пожвавилася. Малесенька так хвилювалася, чи дістанеться те кільце мені, що я аж сам відчув приємний присмак адреналіну і увійшов в азарт. Чесно кажучи, я б нізащо не віддав би за ту цяцьку стільки грошей. Емоції завели мене не на ту доріжку.

Моментами, в мої холодні розрахунки щодо Анни, влазять непрохані емоції. Як отой поцілунок в парку. Важко залишатися стійким, не дозволяючи собі насолодитися почуттями, коли поряд така юна красуня. Бо ті кляті емоції перешкоджають моїм планам, чорт забирай!

Анна — прекрасна, але я не готовий розпочинати щось серйозне і довгострокове з нею. Між нами не може бути ніяких стосунків. Є тільки обов'язок і відповідальність щодо неї, як матері моєї майбутньої дитини. І то — тільки до пори до часу. Після народження дитини вона повинна зникнути з мого життя.

Я хочу знати більше про неї, про те, яка вона є насправді. Чи зможе вона витримати той тиск, який буде на неї покладено? Чи підкориться вона моїм вимогам? Чи погодиться виконати той особливий пункт в угоді?

Адже якщо вона одразу не заперечила щодо нього і не втекла, значить вона згідна.

Сьогоднішній благодійний бал стане підтвердженням або спростуванням моїх розрахунків. Анна — частинка мого задуму. Гри, в яку вона вже грає, навіть про це не здогадуючись. І щоб самому не програти, мені потрібно залишатись холодним і беззаперечним. Жодні почуття не повинні стати на моєму шляху.

Виходжу з задумливості і погляд повертається до Анни. Вона розмовляє з жінкою, яка сидить за нашим столиком. Подумки відмічаю, що розмова цікава і жвава. Сам того не помічаючи, заслуховуюся приємним дівочим голосом.

Не дивлячись на моє тверде переконання триматися від неї далі, Анна все одно викликає у мене певний інтерес. Її наївність і відкритість порушує мою стабільність, змушуючи деколи серце битися трохи швидше, а думки — перевертатися.

Як от зараз.

Приємні музичні ноти линуть повітрям, створюючи атмосферу святкування і радості. З’являється спонтанне бажання запросити Анну до танцю. Не тамую його, а дію. Мені цікаво, як вона поводитиметься.

— Ходімо, — простягаю їй руку. — Потанцюємо.

Під час танцю мої руки обіймають її, відчуваю тендітну талію під своєю долонею. Вона не жахається від моїх дотиків, а її погляд віддзеркалює суміш емоцій. Захоплення, схвильованість, а можливо, закоханість.

— А ти прекрасно танцюєш, — нахиляюся ближче, щоб вона почула мій голос. Її щічок торкається рум’янець. — Мені подобається, — шепочу на вушко.

Помічаю, як мій голос викликає трепет в її поведінці. Вона опускає вії і кусає нижню губку. Чи усвідомлює вона зараз, що такою поведінкою викликає в мені тваринні бажання? Знову виникає гостре бажання заволодіти цими рожевими губками, але я відганяю від себе пристрасний порив. Це може зіпсувати мій план і збити дівчинку з пантелику, дати марні надії і сподівання щодо мене.

Тому я змінюю хід своїх думок і питаю:

— Я хочу познайомитися з твоєю мамою, — кажу, сподіваючись на позитивну реакцію Анни.

Але вона раптом замовкає, її дихання зупиняється, а очі наповнюються сльозами. Що не так? Чому вона так реагує? Насуплююся від різкої зміни Анни.