Глава 15. “Незвідане”

Анна

Все навколо зникає, коли мої губи з'єднуються з губами Еріка. Зникає поняття часу і простору, зникає парк, темні доріжки і тьмяні ліхтарі. Голоси, звуки цикад, шелест листя… Зникає все, залишаються тільки відчуття. Моє серце здригається від непередбачуваного поцілунку. Під м'яким торканням його губ відчуваю ніжність, що перебирається в мене, розтоплюючи кригу, яка мене скувала.

В обіймах Еріка я забуваю про всі можливі небезпеки, які нас оточують. Забуваю про грабіжників і про те, що я пережила через них. У цей момент є лише ми двоє, випаровуються всі проблеми і сумніви.

Ніколи не думала, що мій перший справжній поцілунок відбудеться в такому місці і при таких обставинах. Та й ще з чоловіком, до якого я не відчуваю ніяких почуттів.

Але зараз мене переповнюють емоції. Їх стільки багато і вони неймовірні! Як візерунки в калейдоскопі — кольорові і незвичайні, і щосекунди змінюються.

Мій внутрішній стан коливається між екстазом і невпевненістю. Поцілунок розбурхав в мені емоційний океан, де радість і тривога змагаються за перевагу. Кожна клітинка тіла тремтить від непередбачуваних пестощів чоловічих губ.

Думки плутаються у хаотичній суєті. Я не знаю, як поводитись, коли тебе цілує чоловік, щоки палають, а у вухах дзвенить від хвилювання. Серце гупає у скронях. Повторюю за Еріком, цілую його у відповідь. Скованість і нерішучість поступово зникають.

Магія мого першого поцілунку захоплює мене. Забуваю про свої страхи і травми. Обійми Еріка стають прихистком, де я відпочиваю від болю, який мене оточує. Ніщо не має значення, крім цієї непередбачуваної солодкої миті між нами. Заплющую очі, відпускаю страх та невпевненість і віддаюсь насолоді.

Забуваю про грабіжників, про страх, який щойно пережила. Залишаємося тільки ми двоє, сплетені в обіймах, які вбирають у себе всі мої сумніви і проблеми.

Пірнаю в море емоцій із завмиранням серця. Гарячі губи не припиняють пестити мої, відкриваю шлях наполегливому язику. Тілом прокочується хвиля сиріт.

Боже, як це приголомшливо!

З кожною секундою жар у тілі стає сильнішим, мені важко дихати і хочеться стогнати від задоволення. Хочу приструнити ці незвичні для мене бажання, бо я відчуваю сором за таку свою розбещеність. Але Ерік так божественно цілує мене, що емоції беруть гору над моєю свідомістю.

— М-м-м-м… — втрачаю контроль над собою і стогну прямо в чоловічі губи. Сором з’їдає мене, але я не зважаю.

Мені ще так добре не було в житті!

Тіло горить, колінця тремтять і підгинаються, а серце от-от вистрибне з грудей. Вперше в житті відчуваю такий шалений жар в тілі. Внизу живота пульсує і стискається. Хочеться стогнати голосніше, кожен наступний подих стає млосним і важким. Полум'яна насолода манить мене все сильніше. Дихання стає поверхневим і тяжким, мовби кожен подих вимагає великого зусилля.

Божечки, що зі мною відбувається?!

Ерік вчасно відсторонюється. Він дихає так само важко, як і я. Не маю сил опиратися його обіймам. Я навіть рада, що він тримає мене, бо я б вже звалилась з ніг.

Серце б'ється швидше, підсилюючи пульсацію в животі. Здається Ерік розуміє, що накоїв, тому дає мені віддихатися. Поступово емоції затихають, але не зникають повністю.

— Чому ви поцілували мене? — здатність думати і розмовляти повертається до мене.

— Не знаю… Захотів.

— Ви завжди робите те, що хочете?

— Завжди. Ходімо вже звідси, — бере знову мене на руки. Сиджу тихо і не пручаюсь, просто чекаю, поки він донесе мене до автомобіля.

Ерік допомагає мені забратися в салон, сідає за кермо і гігантський джип рушає з місця. Я не наважуюсь про щось заговорити. Мене бентежать власні думки й переживання.

Що це було, Аня? Чому простий поцілунок зміг викликати у мене такі потужні емоції і фізичні реакції? Вперше в життя я відчувала… збудження? Це щось неймовірне і важко контрольоване. Мене охопив такий жар, ніби я опинилася в гарячій лаві. Внизу живота все палало і вимагало продовження. Невже я щойно хотіла сексу?!

Мозок вибухає від цієї думки.

Ті відчуття захопили мене, розбудили незвідане, розбестили. Для мене це новий світ, який відкривається переді мною. Слабо розумію, як все відбувається, коли жінка і чоловік єднаються в коханні, але якщо це так само чарівно, як цей поцілунок з Еріком — я готова пережити ті емоції і відчуття ще раз і піддатися їм.

Коли на горизонті з’являється розкішний двоповерховий будинок за мармуровим парканом, я одразу розумію, що це власність Еріка Барни. Такої розкоші і багатства я не бачила в житті. Хіба що тільки в серіалах про заможних і владних чоловіків. З відкритим ротом роздивляюся прилеглу територію навколо будинку. Вона здається нескінченною. Ерік що, володіє гектаром землі? Я не дуже сильна в одиницях виміру, але сад тут такий, що годинами можна гуляти. Дерева такі охайні, газон схожий на перський килим, доріжки наче з бісеру вишиті.

— У тебе буде час, щоб все роздивитися, — голос Еріка повертає мене до реальності.

Йду за ним по п’ятах, як приручена тваринка. Всередині будинок ще кращий, ніж зовні. Тільки і встигай головою вертіти. Красиві люстри, кахель як в палаці, дерев’яні поручні біля сходів блищать і віддзеркалюють вечірнє світло. Чисто і охайно. Скоріш за все, будинком опікується не одна людина. З прибиранням тут одному точно не впоратися.

Ерік показує мою кімнату. Затишну, простору, з великими панорамними вікнами. Каже, що там можна побачити сад, але зараз темно і нічого не роздивитись. Почуваюся розгублено і дещо ніяково. Але мені подобається тут. Білі меблі і ніжний персиковий колір додають оптимізму.

— Кухня внизу, думаю не заблукаєш. Почувайся, як вдома.

— Краще не треба, як вдома, — шепочу.

Ох, Еріку, ти не знаєш, яке в мене пекло вдома. Тому краще нехай ця кімната стане для мене новою домівкою з приємною перспективою.

— Одним словом, прийми душ, поїж і лягай відпочивати. Завтра зранку поїдемо до Олега Анатолійовича на огляд. І не тільки до нього, — каже і виходить за двері.