Глава 10

Прокидаюся рано вранці занадто схвильованою.

Місце поруч зі мною порожнє.

Це дає мені можливість розслабитися.

Я не можу чинити опір сильному чоловікові. Не можу наказати йому триматися від мене подалі, бо він все одно зробить так, як хочеться йому.

Але якщо обирати між Алмазовим, який так жорстоко вчинив зі мною, але водночас не тікає від відповідальності й не збирається кидати свою дитину, і Багровим, чия сім'я мене ненавидить, а сам чоловік мені чужий, то, мабуть, залишитися з Максимом непоганий варіант.

І я шалено кохаю його. Почуття нікуди не поділися. А той факт, що я під серцем його дитину ношу, прив'язує мене до нього ще більше.

Чи рада я, що все так обернулося? Що він випадково знайшов мене і намагається повернути?

Швидше так, ніж ні.

Але так страшно.

Страшно, що мої мрії всього лише замки з піску, і він знову вчинить зі мною жорстоко.

А ще боляче від того, що в нього були інші жінки.

Викинути це з голови й забути не виходить. Занадто сильно я бажаю, щоб він був лише моїм. Занадто сильно я на ньому зациклена.

Це тому що він мій перший чоловік? Це у всіх так?

Я піднімаюся з ліжка і відчиняю двері, що ведуть у ванну кімнату.

Тут же завмираю.

Максим стоїть перед дзеркалом, витираючись після душу. Краплі води стікають по ідеально складеному тілу. Він кидає на мене погляд, але робить вигляд, що нічого не відбувається. Його впевненість і спокій дратують і притягують одночасно.

- Вибач, я не знала, що ти тут, - різко кажу я, відчуваючи, як мої щоки заливає фарба.

Максим лише посміхається, продовжуючи свої дії.

- Усе гаразд, Машо. Адже ми бачили одне одного в більш відвертому вигляді, правда? Так до чого ці збентеження? Зрештою в нас скоро буде дитина, - його слова змушують моє серце битися швидше.

Я поспіхом зачиняю двері, але перед очима все ще стоїть його образ. Ідеальне тіло, м'язи, які рухаються під шкірою... Чортові гормони, вони знову змушують мене втрачати контроль.

Я притуляюся до дверей, намагаючись заспокоїтися. Подумки вмовляю себе не піддаватися емоціям, але тіло зрадницьки реагує на кожну думку про нього. Неможливо ігнорувати ті почуття, що вирують усередині.

Максим з'являється через кілька хвилин, уже одягнений. Його волосся все ще вологе, але це не зменшує його привабливості. Він зупиняється поруч зі мною, огортаючи мене ароматом його гелю для душу.

Я ковтаю, піднімаю на нього погляд.

- Скільки тобі часу потрібно, щоб зібратися?  - запитує він, застібаючи ґудзики білосніжної сорочки.

- Година? - чи то запитую, чи то стверджую. - Взагалі-то, тобі не обов'язково їхати туди. Я можу й сама впоратися. Водій допоможе спустити речі. Там усього валіза набереться. Адже я тепер ні в що не поміщаюся, - нервово сміюся я.

Насправді я не дуже хочу, щоб Максим бачив, як я жила. Між нами справжня прірва. У нього безліч елітної нерухомості як в Україні, так і за кордоном, у мене ж старенька двокімнатна двокімнатна квартира в двоповерховому будинку, де протікає дах.

Не знаю чому мені раптом соромно перед ним стає. Адже він і так знає, що в мене грошей немає. Я хапалася за всі підробітки поспіль, поки він у наказовому тоні не заборонив мені цього робити і не оточив турботою і розкішшю.

Максим дивиться на мене уважно, його погляд стає серйозним.

- Ні, Машо, я поїду з тобою. У нас після є ще кілька важливих справ.

- Які справи? - запитую я, відчуваючи, як напружуюся від його слів.

Він не відповідає, його погляд стає ще більш наполегливим.

- Ти все дізнаєшся пізніше. Зараз просто зберися і давай поснідаємо. Домробітниця мала вже накрити на стіл, - дивиться на годинник на зап'ясті.

Я киваю, намагаючись приховати свою тривогу.

Максим виходить із кімнати, я завмираю перед гардеробом. Тут лише парочка речей для мене. Максим привіз мене до себе в сукні, тому наступного дня потурбувався, щоб мені доставили кілька вільних футболок, джинси для вагітних і сарафан. Решту сказав замовити мені, але я не наважилася ось так одразу витрачати його гроші й користуватися становищем.

Та й не до цього було.

Снідаємо швидко. Не віриться, що всього лише минулої осені ми були тут з Олею. Так само сиділи за столом, а я витріщалася на коханку Максима і шалено ревнувала. Бо вона могла отримати те, чого не могла я.

Цікаво, вона ще працює в нього?

З нею він спав?

Як давно в них був останній раз?

Чи робив він це, поки був зі мною? Адже я бачила його кілька разів з іншими жінками, але він запевняв мене, що, крім мене, у нього нікого немає.

Раптом це все теж було брехнею?

- Що сталося? Не смачно? -  запитує Максим, помічаючи моє перекошене від гніву обличчя і те, що круасан із шоколадом опинився знову на тарілці.