14. Коли нагрянули батьки…

Мир

Не можу сказати, що мені була зовсім неприємна увага молодих дівчат, але вони мене зовсім не цікавили. 

Тому щойно вони заговорили про вечерю і номер, я сказав це прямо: 

— Пробачте, дівчата, але я їду вечеряти з Мією, — я торкнувся її долоні. — Сподіваюсь, ти голодна?

 — Так,  — вона кивнула. — Голодна, як вовк! До побачення, дівчата, йдіть готуйтеся до занять!

Вони насупились і пішли, а я тим часом відкрив перед Мією двері. 

Вона сіла всередину а потім, коли ми вже відʼїхали, я сказав: 

— Ти ж не проти… Ну того, що ми повечеряємо у мене?... 

 — Та ніби ні, — на її щоках з’явився легкий рум’янець. — Якби не я, ти, мабуть, би поїхав на вечерю з симпатичними студентками…

— Ти симпатичніша, — усміхнувся і завів машину. — Поїхали.

Я трохи хвилювався. Це буде перший раз, коли Мія приїде до мене після того разу, як ми переспали. 

Чомусь саме зараз почав згадувати, що було того разу, чорт… Я ж збирався не прискорювати події… 

— Я замовив доставку, — сказав, щоб відволіктись від тих думок. — Традиційна кухня. Можна ще фільм подивитися. 

 — Так, це буде чудово, — вона кивнула. Чомусь весь час перебирала в пальцях ремінець сумочки, немов нервувала. 

Я усміхнувся. Мія була дуже милою. Чорт… Я ж збирався триматися… Може, ідея з вечерею вдома не така вже й хороша? 

Ні, я все роблю правильно. Хороша ідея. 

Я похитав головою, щоб відкинути зайві думки.

***

Коли ми приїхали, якраз приїхала і доставка. Ми все розклали у вітальні і я увімкнув нетфлікс, обрав якийсь перший-ліпший романтичний фільм. 

Ми пили безалкогольні коктейлі та їли всякі смаколики. Я приглушив світло і в кімнаті була напівтемрява.

Мія була такою спокусливою зараз. І так близько… можна було простягнути руку до її руки, переплести пальці і…

Я торкнувся кінчиками пальців її долоні. Серце одразу забилось частіше. Мія не прибрала руку, навпаки, легенько стиснула пальці. 

Я ковтнув слину. Вона не відштовхувала мене, значить, вона теж це відчуває, правда ж?

Я подався вперед, навіть очі прикрив і вже майже поцілував її, коли клятий телефон прямо десь між нами задзвонив. Я розплющив очі, Мія здригнулася, відсторонившись і  взявши мобільник до рук. 

 — Мама, — сказала, поглянувши на екран. — Я швиденько запитаю, що вона хоче, добре? 

— Так, авжеж, — я кивнув.

Намагався не видати свого розчарування. Може, вона навпаки зраділа, що їй подзвонили і перервали це все? Може, я все собі надумав? 

Мія прийняла виклик і якийсь час мовчки слухала, а потім сказала:

 — А чому ви мене не попередили, що приїдете?

Ще якийсь час слухала маму, а потім зітхнула:

 — Добре, я зараз приїду. Почекайте там, я скоро. Мамо, де я була, це моя особиста справа… Все, до зустрічі…

Вона натиснула на відбій і зітхнула:

— Мої без попередження приїхали до Києва і зараз чекають під моїм під’їздом…

З її мамою в мене стосунки були завжди жахливі. Вона звинувачувала мене в тій вагітності, в тому, що я безвідповідальний, і думав тільки про себе. Я не розповідав Мії про ту нашу розмову, де її мама сказала, що я найгірший тип зятя, який може бути і що я зіпсую їй життя. Хоча, якщо поглянути на те, що трапилось, може, так воно і є? Може, я дійсно зіпсував Мії життя?... 

— Мені дуже шкода, але я маю їхати… Викличеш мені таксі? 

— Та ти ж не винна, — я зітхнув. — До речі, може, є сенс поїхати зараз разом. Тобі все одно рано чи пізно доведеться сказати їй про вагітність…

 Мія

Ну чому все пішло не так? У мене були такі гарні передчуття від цього вечора, а тут спершу ці фанатки, потім, як родзинка — моя мама. Батько ще нормально відносився до Мира, але він слухався саму і не міг на неї впливати. А мама його відверто не любила, і якщо дізнається, що я знову чекаю від нього дитину, буде в шоці. 

Але Мир правий, все одно рано чи пізно доведеться їм сказати. 

— Ну добре, — кивнула я. — Поїхали…

***

Коли ми сіли в машину, я спитала в Мира: 

— Мені розповісти їм, що ми просто вирішили народити спільну дитину, без стосунків? Чи все ж сказати, що в нас є якісь стосунки, в потім ми нібито розійдемося, а дитина залишиться? 

— Твоя мама мене вбʼє, — сказав він приречено. — У мене прямо флешбеки з минулого. Памʼятаю, як вона раз вже казала, що я зіпсую тобі життя. Чорт… 

— Пам’ятаю, — я зітхнула. — Вони ще весь час мене сватали за сина маминої подруги. У нього свій бізнес, магазини, щось таке. Хоча мені він зовсім не подобався, але на всіх сімейних святах мене садили поруч із цим Костею. Тепер же, якщо мама дізнається, що з Костею нічого не вийде… Залишається лише тримати кулачки, щоб усе обійшлося без великого скандалу.