Глава 7. Обличчя страху

Здавалось, Фрея зробила все, щоб підкреслити їх з братом несхожість. Волосся забране наверх та вкладене м’якими хвилями, щоб жодна волосинка не вибилась і не нагадала неслухняні пасма. Благородне червоне дерево у порівнянні з плебейською іржею.

Акуратний макіяж робив шкіру порцеляновою, грамотно маскуючи надмірну бідність. Елегантний костюм кольору слонової кістки, що аж ніяк не в’язався з черговою м’ятою толстовкою Кая, які б дорогі лейбли на ній не виблискували.

Окинувши присутніх привітним поглядом молодша спадкоємиця Мерфі посміхнулась. Каю захотілось примружити блакитне запалене око, яке сестра вже явно помітила. На ліву сторону обличчя вдало впало волосся, і він повернув голову ще більше, відвертаючи понівечену блакить від глядачів.

– Вибачте, що відволікаю. Нам з братом терміново треба дещо обговорити. Важлива сімейна справа, – вона зробила невеличку паузу, впевнившись, що її слова добре почули та, найголовніше, трактували. – Кай, можемо вийти на хвилинку?

Емпат мовчки дивився на сестру. В останню їх зустріч він відчував суцільну порожнечу від розуміння, що втрачає найближчу людину. Що він втратив її набагато раніше, ніж зміг побачити та усвідомити це.

І ось вона тут. Приязно усміхнена. Підкреслено люб’язна. І абсолютно чужа.

«Хто ти?»

– Як бачиш, в мене є деякі справи з групою, тож я зайнятий, – Каю не вдалося пом’якшити ані тон, ані сенс сказаного. Вибір зроблено, і зроблено прилюдно.

Він майже відчув, як у головах журналістів квапливо крутяться шестерінки та підставляються потрібні деталі. Хижі кігті чужого інтересу дряпнули шкіру, вишуковуючи жертву. Черговий переділ території Мерфі та підтвердження ворожих позицій спадкоємців вже сьогодні розлетиться по пресі.

Але Фрея була куди більш старанною ученицею свого батька, і, легко повівши плечем, махом перевернула ситуацію:

– Звичайно, вибач, що відриваю вас. Просто це дуже-дуже важливо, тож я прошу невели-и-ичкої поступки. П’ять хвилиночок? – вона примружилась і схилила голову набік, мило та прохально посміхаючись.

Емпат ледь втримався, щоб не озирнутися на групу у пошуках підтримки. Йому ніколи не вдавалось розгадати загадки сестри, і чергова стратегія «люблячої родички» очікувано збила його з пантелику.

– На нас чекають журналісти, ця зустріч була запланована ще вчора керівництвом інституту, – ніби-то з жалем пожав плечима він, намагаючись вклинитися в гру Фреї. Бо переграти її можна буде тільки зсередини.

У очах молодшої спадкоємиці спалахнули переможні іскри, які вона навіть не спробувала приховати.

– Я буду дуже вдячна вам, якщо ви відпустите брата на сьогодні. Корпорація компенсує це іншим ексклюзивом, обіцяю, пресслужба зв’яжеться з вами вже ввечері. Ми домовились? – тон Фреї поступово переходив від грайливо-прохального до ділового, пропорційно зацікавленості в очах журналістів.

Кай спантеличено спостерігав, як його відпускають з інтерв’ю та прохають за можливості повернуся хоча б під кінець. «П’ять хвилиночок» неймовірним чином перетворилися на годиночку, а то й кілька. Він ніколи не міг зрозуміти магічний вплив сестри на пресу і відчував себе так, ніби йому дали карти в руки, а потім поставили шах і мат, тріснувши по голові дошкою.

– Фото, спочатку зробимо фото! А потім займемося… іншими, – квапливо вихопила фотографа з натовпу журналістка. Після впливу Міки вона дивилася на інсайдерів з виключною неприязню, намагаючись зайвий раз навіть не підходити близько, ніби вони були заразні. Другий емпат насмішкувато стежив за неї очима, явно нариваючись на стусана від куратора.

– Добре, але швидко, – Фрея виразно глянула на годинник. Наказовий тон був сприйнятий журналістами як належне.

Відчуваючи лише як ситуація повністю виходить з-під його контролю, Кай дозволив затащити себе на мініатюрну сцену в кутку зали, звідки зазвичай зачитувалися доклади. Група підтягнулася слідом, неохоче виконуючи вказівки фотографа.

Поруч з Каем опинилася Лейла. Візуалка напружено випрямила спину, ні на секунду не зводячи очей з камери. На губах, підфарбованих легкою рожевою помадою, сяяла тренована ділова посмішка. Ні сліду від дівчини, яка боса грала в баскетбол, натягнувши футболку Іріне.

Кінестетниця продерлася крізь натовп, вперто ігноруючи намагання фотографа розставити групу по популярності у пресі, де та займала явно задні позиції. Панібратські пригорнувши подругу за плечі, вона щось почала шептати тій на вухо, але Лейла м’яко вислизнула з дружніх обіймів, тримаючи дистанцію. Жодне блимання фотоапарата не встигло вхопити їх поруч на світлині.

– Не зараз, – тихо кинула вона.

Іріне на секунду завмерла, куточок її губ опустився, викриваючи здивування та образу. Кінестетниця зіткнулася поглядами з Каем і квапливо натягнула посмішку на обличчя, вдаючи, що нічого не сталося. Той хотів було підійти до неї і пояснити, як для Лейли та її сім’ї може бути важливе це фото, але тут його знову смикнув фотограф.

– Барлоу та Шина також наперед, але не перекривайте, не перекривайте Мерфі!

– Я це все в дупу їб… – фраза перервалась гучним хмиканням куратора.

Міку зневажливо відтіснили у другий ряд, де надійно зажали між Себастьяном та Іріне. Остання продовжувала неприродно радісно посміхатися, навіть не дивлячись у сторону більш популярних одногрупників. Аудіал ніяково переминався на місті та намагався присісти, щоб не височіти над іншими. Вдавалося це йому приблизно ніяк. Між ними злісно пихтів другий емпат, чия білява маківка ледь виднілася за переднім рядом, не бажаючи слугувати фоном та прагнучи перегризти комусь горлянку. Проте Хейгер міцно затягував повідець адекватності одним своїм поглядом, ні на секунду не відвертаючись від скандального підопічного.