Глава 3. Загальний збір

На передньому бампері машини красувалася довга потворна подряпина. Кай важко дихав, намагаючись вгамувати тремтіння у всьому тілі. За вихідні він різко прибрав з дозування цілу пігулку, і тепер відчував себе на палубі тонучого корабля. Тремор, слабкість  головний біль посилилися настільки, що він вписався в кут гаража ще на виїзді з двору.

Педалі вислизали з-під ніг, не реагуючи на натиск. До того ж він забув зняти автомобіль із передачі, і ледве завівши мотор радісно покотився в сусідні машини. На щастя, емпату вдалося в останній момент відшукати гальмо, але по спині ковзнула нервова крапля поту.

Абияк припаркувавшись назад, Кай похмуро витріщився у вікно спорткара, не бажаючи виходити назовні й визнавати свою поразку. І тим більше не бажаючи діставатися до Інспекції громадським транспортом. Спуск у метро або спроба забитися в автобус представлялися йому чимось на кшталт походу на дракона. Який до того ж набитий зсередини людьми, що набагато страшніше.

Щоб дістатися пішки в нього залишалося надто мало часу, і навряд чи інспекторка прийме тригодинне запізнення за милу примху. Змирившись, емпат дістав телефон і навмання тицьнув у першу ж програму таксі.

Водій виявився літнім, глухуватим і повільним настільки, що Кай навсправжки задумався про те, наскільки швидше він би дістався пішки. Опинившись біля будівлі Інспекції із запізненням в пів години, емпат так роздратовано тицьнув перепусткою в турнікет, що пластик жалібно хруснув.

На наступному пункті перевірки його обшукали та прискіпливо звірили похмуру фізіономію з фото на картці, але чорно-біла фотографія геть знеособлювала не лише колір очей, а й обличчя загалом. Як виявилося, коли тебе особисто забирала старша інспекторка – це скорочувало вхід у святая святих ще на п'ятнадцять хвилин.

— Для вас повідомлення, — охоронець простягнув йому білий вузький конверт.

Неакуратно надірвавши куточок разом із вмістом, Кай витяг назовні складений удвічі листок. Папір навскіс перекреслили різкі кутасті літери.

«Конференц-зал С. Камілла».

Емпат хмикнув, зім’явши послання і сунувши його в кишеню. Раніше в інспекторки не виникало проблем з телефоном. Така гра в робочу кореспонденцію, ймовірно, мала на меті глибше затягнути його в щоденну рутину Інспекції. А може, в неї просто розрядилася батарея, чорт її розбере.

З пошуками місця зустрічі проблем не виникло – саме у цій залі він уперше виступив як «позаштатний експерт» Інспекції. Оцінивши черговий символічний жест Камілли, емпат різко штовхнув двері, не впевнений, чи хоче він перепрошувати за запізнення чи докопуватись до мотивів діянь названої колеги.

– Ну, нарешті, – сварливо привітав його куратор Хейгер. Дорога оправа гостро блиснула в яскравому світлі ламп. – Мерфі, в інституті ти відрізнявся більшою пунктуальністю. Відпочинок не йде тобі на користь?

У залі виявилося несподівано людно і відразу став зрозумілим вибір місця зустрічі. Окрім професора на край столу сперлася Камілла: невдоволено підібгавши тонкі губи, вона поглядала на годинник. Виявивши, що підопічний все ж таки з'явився, інспекторка полегшено видихнула, стрімко схопившись і попрямувавши до нього.

Злегка боязко шарахнувшись з її шляху, Кай помітив ще трьох гостей. Викладачку емпатії, яка вела у нього індивідуальні заняття, він впізнав одразу. Сиве волосся, забране в складну високу зачіску, височіло на її голові, прикрашене все тією ж важкою брошкою. Біла блуза емпатки з пишним жабо разюче відрізнялася від яскравого костюма куратора.

Ще двоє незнайомців, жінка та чоловік, добропорядно сиділи на стільчиках, уткнувшись у свої записи та щось тихо обговорюючи. Побачивши гостя вони чинно піднялися і посміхнулися, але представлятися не стали, чекаючи дій інспекторки.

В свою чергу Камілла завзято нагнала емпата і вже звично перехопила його за плече, підштовхуючи ближче до загальних зборів.

– Чим зобов'язаний такому урочистому зборищу? – похмуро нахамив Кай замість привітання.

Пальці інспекторки застережливо вп'ялися в руку, болем стрільнуло до самого ліктя, і емпат вимушено замовк, побоюючись, що при наступному вибрику Камілла як мінімум її відгризе.

– Вважай нас своєю медичною командою, – так само безрадісно відізвався Хейгер.

– Кай, це найкращі фахівці Інспекції, ти будеш у надійних руках. Знайомся, твій психіатр та психотерапевтка.

Двоє незнайомців відразу відгукнулися на слова Камілли і підійшли ближче. Жінка широко посміхнулася і простягла руку, яку емпат неохоче потиснув.

– Можете називати мене Мері, я психотерапевтка при Інспекції та інституті. Я сподівалася познайомитися з вами раніше, але затягти студентів на індивідуальні сесії справді непосильне завдання.

Дзвінкий життєрадісний голос різонув по вухах, і Кай насилу втримався, щоб не скривитися. Головний біль від зниження дози не тільки не пройшов, а й посилився. До помаранчевої баночки додалася пластинка знеболювальних, і він шкодував, що не випив усю перед зустріччю.

– Камілла повідомила, що ви хочете змінити селективні інгібітори. Буду радий супроводжувати, – широка долоня чоловіка приєдналася до рукостискання. – Не турбуйтеся, все проходитиме під контролем досвідченої емпатки, вашої викладачки. Ми не вперше співпрацюємо із Бердалетт.