Частина 18

Неділю я хотіла провести із подругою. Тому одразу, як тільки відпочила від перельоту, набрала Лану.

- Привіт, подруго! Я вже вдома. Як щодо наших посиденьок?

- Я тільки за, вже йду до тебе, мої вуха готові до пікантних історій твоєї відпустки.

- Дуже не сподівайся.

- Ну, це у твоєму стилі! - Вона поклала трубку і я знала, що протягом десяти хвилин я вже побачу її незадоволену фізіономію.

Дзвінок у двері.

- Привіт, бабусю! Я тут прихопила шампанське, якщо нічого цікавого ти не розповіси, то хоч це підніме настрій! – у цьому вся Мілана, завжди на позитиві, життя б'є ключем.

- Привіт, я теж дуже скучила і рада тебе бачити.

Ми розмістилися у мене на кухні і в міру спустошення пляшки язик у мене розв'язувався. Спочатку я вирішила промовчати про знайомство з Марчуками. Але шампанське було іншої думки, і я виклала все, як на одному подиху.

- Ну ти й даєш! Закрутила там із братами і мені жодного слова. Шкода звичайно, що Єгор цей зайнятий, я бачила його фото в інтернеті, красень ще той. А як тобі старший Марчук?

– Не думаю, що це мій варіант. По-перше – ми вже й не побачимось, я тут, а він там, у своїх справах, а по-друге – це не мій тип чоловіка, надто самовпевнений бабник, якому весь світ щось винен. Він мене здивував своїм вчинком, коли з яхти відвіз, але я так зрозуміла, він просто не хотів, щоб його коханому братику влаштували скандал на очах у друзів.

- Ти б не поспішала з висновками, у житті буває все, як закрутиться… - ось так, кожна з нас задумалася про щось своє, першою порушила тишу Лана.

- Сонь, я тут теж хотіла тобі в дечому зізнатися ...

- Заінтригувала, давай!

- Знаєш, ти коли поїхала, я спочатку образилася, що ти мені не сказала, і вирішила сходити до клубу, розважитись. Викликала таксі і за мною приїхав такий чарівний водій… ну до клубу ми не доїхали… потім ще виявилося, що він тебе знає…

- Дмитро? Ти з Дмитром закрутила? А ось із цього місця детальніше.

- Та там і розповідати нема про що. Ми розмовляли, він був дуже милим, робив компліменти, але ти мене знаєш, я на таке не дуже ведуся. Але потім він запропонував пограти в гру, він повинен був відгадати три факти про мене, якби хоч раз помилився - то подорож обійшлася б мені безплатно, а якщо вгадає все, то я йду з ним на побачення. Ну я погодилася, безплатно проїхати пів міста, хто б не погодився? Я була просто певна, що він програє. Але коли він сказав, як мене звуть і де я працюю, моя впевненість кудись випарувалася і я навіть трохи налякалась, звідки він міг таке знати? Останнім фактом було те, що в мене є подруга Єлизавета, тобто ти, і він тебе знає, це все прояснило. Отак я програла побачення.

- Схоже на Дмитра. Хитрюга, що ж він мовчав, що ти йому сподобалася? Сказав би мені, я влаштувала б вам зустріч.

- А він потім мені зізнався, що думав, що в мене є хтось, або що я не захочу спілкуватися з простим таксистом.

- Знаєш, я думаю, що якби не ця ваша "гра", то ти б точно не звернула на нього увагу.

- Знаєш, я теж так гадаю. - Ми засміялися і потім ще до вечора сиділи в затишній обстановці, балакали про своє, і випили далеко не одну пляшку шампанського.

Вже в стані готовності до подвигів Мілана хотіла була витягнути мене гуляти, але дуже вчасно їй зателефонував Діма і вона побігла на зустріч до нього, залишивши мене одну. Я прийняла душ і пішла спати. Завтра на роботу, та, чесно кажучи, мої думки постійно поверталися до моря...