Частина 16

Коли я побачив Софію з моїм братом на яхті, я трохи розлютився. Днями від Єгора я вислуховував думки як повернути Аміну, і одним із планів був привести з собою на тусовку якусь дурненьку дівчину, щоб викликати в Аміни ревнощі. Соня була зовсім не відповідною дівчиною, і я, відверто кажучи, не розумів, як вона опинилася тут.

Мені від чогось було її шкода і я натякнув їй про плани брата. На її обличчі було видно, що вона про все здогадалася. Але гучних скандалів із з'ясуванням стосунків та істерикою вона не влаштувала. Здавалося, що їй взагалі байдуже.

Спілкуючись із друзями я постійно поглядав у її бік. Дивлячись як вона спокійно дивилася на море, мені хотілося сидіти біля неї і просто мовчати. Вітер грав з її кучерями, вона була задумливою і трохи п'яною.

Я відбився від надмірно нав'язливої ​​уваги Ані, стояв біля штурвала і спостерігав за зовсім чужою дівчиною, в якій щось мене притягало. Сам не розуміючи навіщо, я підійшов до неї. Вона подивилася на мене трохи затуманеним поглядом і зовсім не приховувала свого невдоволення з приводу моєї тут присутності.

- Я можу забрати тебе. - було видно, що вона здивувалася.

- З чого це?

- Ну, я бачу, що тобі не дуже приємно тут бути. - я чекав, що вона відмовиться, але трохи подумавши, вона зітхнула і погодилася, та щось хвилювало її. - Якщо ти боїшся, що я скину тебе в море на поживу акулам, то не хвилюйся, ти не в їхньому смаку.

- Дуже смішно. Я просто не люблю п'яних водіїв.

- Ну, про це не турбуйся, я не пив. - спочатку в її очах майнула недовіра, а потім вона заспокоїлася, піднялася на ноги, і трохи похитуючись попрямувала до мого водного мотоцикла.

Хоч вона була напідпитку, але все розуміла і поводилась адекватно. Я покликав Вову на допомогу, він допоміг Соні спуститись до мене і відв'язав наш транспорт. Від друзів не було зайвих питань, вони зрозуміли. Я завів мотор, Софія сіла позаду мене і сумнівалася, за що їй триматися. Я взяв її руки та поклав до себе на талію. Я відчував, що їй не зручно, але коли ми рушили, вона сильно обняла мене і руками і ногами.

- Ти боїшся? - З-за реву мотоцикла мені довелося кричати.

- Ні, просто не вмію плавати.

- Тоді тримайся сильніше. - Хоча куди сильніше, вона вчепилася в мене мертвою хваткою, я не розумів звідки у тендітної дівчини стільки сил.

Під'їхавши до суші, ми вибралися на берег. 

- Дякую, що підвіз, далі я дістануся сама, напевно ... - Легка посмішка торкнулася її губ, вона розуміла, що без машини дістатися до готелю буде дуже складно.

- Я підвезу тебе, мені теж у готель. А дівчині одній у цей час не дуже безпечно розгулювати у пошуках когось, хто б її підвіз. Та й сідати в машину до незнайомця, у чужій країні не зовсім розсудливо. - Вона тільки кивнула і пішла за мною до стоянки.

Їхали ми мовчки, я дозволив їй вибирати музику, просто тому, що мені було все одно, але смак у неї непоганий, я непомітно похитував головою в такт і насолоджувався дорогою. Вже стемніло і мені подобалося, як у тиші шумлять колеса, а фари освітлюють шлях. Було дивно їхати машиною з Софією. Ми зовсім не знайомі, вона відверто мене недолюблює, хоча мені начхати на це, після закінчення її відпустки ми більше не побачимось. Я списав свою допомогу на згладжування ситуації з нашим знайомством.

Ми проїхали вже півдороги, Соня щось принишкла і, подивившись на неї, я побачив, що вона заснула. Алкоголь зробив свою справу. Її груди повільно підіймалися і опускалися, на обличчі не було звичного виразу зневаги і ненависті до мене, вона виглядала як дитина. Копа її кучерявого волосся розсипалася по сидінню. У неї красиві губи ... Я змусив себе відвести погляд від неї, ще не вистачало, щоб вона прокинулася і побачила, що я її розглядаю.

Вже на стоянці готелю у мене задзвонив телефон, я вийшов, щоб не розбудити дівчину.