Частина 15

- Софіє, це мій старший братик Макс.

- А ми вже знайомі, так, Софіє Сергіївно? - мені хотілося стерти це посмішку з його обличчя.

- Так, Максиме Дмитровичу.

Вираз обличчя Єгора треба було бачити, здивування разом із гнівом.

- Та невже? Ти, як завжди, всюди встиг, а я думав, що хоч одна дівчина залишилася не обробленою тобою.

- Охолонь, хлопче, ми по роботі знайомі, вона привозила мені папери з того журналу. - ох, сподіваюся він не розповів йому всі подробиці нашого знайомства, але Єгора здається і така відповідь задовольнила, мабуть, він був у курсі бізнесу брата, або, може, він теж мав свою частину в ньому. Знову зловила себе на думці, що зовсім не знаю чоловіка з яким у мене нібито побачення.

- А світ дуже тісний, тобі не здається? - Знову ця самовдоволеність, як же він мене бісить.

- Але це не означає, що ми потоваришуємо.

- Так, я помітив, що ти з моїм братом, але, мабуть, ти не помітила, яка твоя роль. Мені все одно, просто всім це очевидно, крім тебе. - після цих слів він приєднався до хлопців, а я залишилася стояти осторонь. Про що він?

Поки я говорила з Максимом Єгором відійшов від нас і зараз про щось мило балакав з Аміною. Вони сміялися, дивилися один одному у вічі… і тут до мене дійшло! Так ось чому Єгор так поспішив з нашим знайомством і привіз мене сюди, щоб дозволити свою колишню. І, схоже, це спрацювало і вона знову ним зацікавилася. Було видно, що такий розклад йому до душі і моя роль зіграна. Тепер я не потрібна. Хоча на що я сподівалася? Це тільки у фільмах про кохання люди зустрічаються, кохання з першого погляду і так далі. А в житті завжди є прихований мотив.

У мене не було настрою йти до Єгора та влаштовувати скандал. Тим більше парочка зникла в каюті і всі розуміли для чого. Дівчата кидали на мене співчутливі погляди, але не підходили. Все-таки я тут чужа.

Поки всі продовжували веселитися, я тихо напивалася на носі яхти. І це не з горя чи образи, просто чим ще зайнятися, коли всі довкола вже забули про тебе? Правильно, сидіти і чекати, коли ж ми повернемося на берег.

Вже почало темніти, а ніхто й не збирався повертатися. Від випитого мене трохи каламутило і хотілося спати.

Я відчула, що на мене дивиться хтось. Обернувшись, побачила Марчука старшого. Ось тільки його зухвалої морди мені тут не вистачало.