Частина 9

Козел, кретин, самовдоволений індик! Скільки ще було лайки у мене в голові. Я судомно натискала кнопку виклику ліфта і відчувала, що сльози вже близько, сама собі повторювала "тільки не розплакатися". Спиною відчувала, що він вийшов у коридор і дивився на мене. Навіть не знаю що на мене найшло, було якось прикро, він спеціально все зробив, щоб принизити мене. Що мені тепер Надії Андріївні говорити? Начебто, не буде у нас нового номера, тому що я не захотіла провести ніч з інвестором.

Слава Богу ліфт приїхав, зайшовши у нього я благала двері зачинитися швидше. Сльози потекли по щоках.

Коли двері вже майже зачинилися, підняла очі і зустрілася з ним поглядом. Він стояв і дивився на мене, тільки тепер на його обличчі не було посмішки.

У номері я закрилася і почала плакати як маленька дитина. Накрилася моя кар'єра. Пора збирати речі і думати над тим, як пояснюватиму ситуацію босу.

Пішла у ванну, із дзеркала на мене дивилася зовсім не впевнена в собі жінка з розмазаною тушшю на очах.

У двері постукали.

Я постаралася швиденько привести себе в порядок, але це було не так просто. Більш-менш у нормальному стані пішла відкривати.

На порозі стояв він.

- Вибач. - Протягнув мені підписаний договір, який я забула на столі, коли тікала. - Я вчинив не професійно. Те, що було в барі, не вплине на нашу роботу.

Я взяла папери і хотіла мовчки закрити перед його носом двері, але прошепотіла "дякую" і так і залишилася стояти у дверях.