Частина 8

Ох і поганий у мене сьогодні настрій! Як же розлютила мене вчора ця мадам! Ух, я б показав їй як треба поводитися ...

З такими думками я збирався на зустріч і яким було здивування, коли в конференц-залі я побачив її. Радості моєї не було меж. Настрій покращився, як тільки я подивився на вираз її обличчя. Зараз буде весело.

- Ну що ж, дякую за зустріч, до побачення! - Такого я точно не очікував. Вона швиденько зібрала все, що було на столі, і поспішила піти.

- Ну ні! Ми лише починаємо. Сідайте.

Я закрив їй шлях до виходу собою, і вона слухняно повернулася на місце.

- Як би іронічно це не звучало, але давайте познайомимось. - її трохи пересмикнуло.

- Кхм. Я Ласкіна Софія Сергіївна, художній редактор журналу "Dreams". На прохання начальниці привезла Вам договір на підпис. - видно, що вона важко тримається, але молодець дівчинка, не розгубилася.

- Приємно познайомитись. Як мене звуть думаю Вам відомо. - вона кивнула - Що ж, Софіє Сергіївно, розкажіть, чому я маю вкладати гроші у Ваш журнал?

- Тому, що це Вам вигідно! - Сказала, а потім подумала. Яка все ж таки непередбачувана жінка. - Ой, ну в сенсі, що Ви від цього будете тільки в плюсі ​​і більше людей дізнаються про Ваш бізнес, і захочуть звернутися саме до Вашої фірми.

Те, що вона несла дурню, вона сама розуміла, тому замовкла і просто подивилась на мене.

- Ну, чого Ви замовкли? Ви ж повинні мене умовити інвестувати у вашу справу.

- Я думала, що Вас уже вмовили! - тут вона мала рацію, але не міг же я просто підписати цей чортів договір і відпустити її. - Але тепер розумію, що Вашого підпису мені не бачити, як власних вух, так що дозвольте мені піти?

– З чого такі висновки? Давайте Ви підготуєтеся і завтра за вечерею ми все обговоримо?

- А Ви все ніяк не заспокоїтесь після вчорашнього? Не буду я з Вами вечеряти! Моїм завданням було просто доставити документи, а не вмовляти та ублажати такого типа як Ви!

- Ну, тоді думайте, що скажете своєму керівнику! До зустрічі!

Вона кулею вилетіла із зали і попрямувала до ліфта. Я розумів, що не мав права так з нею чинити, все ж таки роботу та особисті образи краще розділяти, але щось у мені не давало зупинитися.