Частина 3

Мене розбудив телефонний дзвінок.

- Алло!

- Софія? - Якийсь знайомий голос - Це Надія Андріївна! - Ще б пак, навіть дуже знайомий, але навіщо вона дзвонить мені в суботу, в мій законний вихідний від роботи і від неї в тому числі та ще й о 8 ранку - Вибач, якщо розбудила. Я розумію, що в тебе вихідний і ти, швидше за все, будеш проти, але потрібно підписати договір з нашими іноземними партнерами на інвестування нового номера, з якихось причин вони не можуть прилетіти, і ми відправляємо нашого співробітника до них до Туреччини. Я подумала, що оскільки ти вже закінчила свою роботу цього місяця, то редакція може відправити тебе на тиждень у відпустку, в якості премії, заразом і договір підпишеш. Ти не проти?

– Я не проти! - Ти навіть не уявляєш, наскільки не проти, та я просто за! Це ж є мій шанс якось урізноманітнити своє життя, або навіть щось змінити.

- От і чудово, папери скину тобі поштою, сьогодні о 7-й вечора за тобою заїде машина, у водія будуть твої квитки. Щасливо дістатися! До побачення! - Вона поклала слухавку. Ну, отак завжди, коли щось потрібно, то вся така мила, а потім стає «дияволом у спідниці».

Я вже спати не могла, тож встала і пішла вмиватися. Після сніданку намагалася додзвонитися Лані, але вона не брала слухавку, та й добре, я ж все ще ображаюся за її сюрприз.

Ще трохи побродивши по квартирі, я підготувала документи та почала збирати речі. Якщо чесно, я була задоволена як дитина такому несподіваному шансу відпочити і в мене навіть серце забилося частіше. Не знаючи, що мені знадобиться на «відпочинку» я взяла купальник, пару футболок, сукні, спідниці, коротше майже весь гардероб, ну я ж дівчина ;) Ледве закривши валізу я вирішила, що треба розслабитися і пішла приймати ванну.

Ой! Вже майже сім! Ніби нічого не забула. Машина вже під'їхала. Побажайте мені удачі, а то я щось нервую…