Частина 2

- І що ж ми мінятимемо? – це Лана, точніше Мілана Романівна, моя найкраща подруга.

- Це просто думки вголос, нічого, не бери в голову…

- Ну гаразд, чим сьогодні ввечері займемося? - Сказати, що Лана була енергійною людиною все одно, що нічого не сказати. Вона начебто на батарейках, просто людина-енергія.

Мілана намагалася якнайменше сидіти вдома, відвідувала всі можливі вечірки та постійно тягала мене з собою, а я – домашня дівчинка, але завдяки подрузі вже багато де бувала, вона для мене як мотор, мотор який рухає моє нудне одноманітне життя.

- Може вдома посидимо, фільм подивимось? - Але я вже знала відповідь.

- Софія Павлівна, сьогодні вечір п'ятниці, а ти ще не бабуся, щоб проводити його вдома і…

- Знаю-знаю - я встала з-за столу і почала її копіювати - Ти так ніколи собі мужика не знайдеш! - Ми почали сміятися, бо перед кожними вихідними у нас була така розмова.

- Все, я вирішила, сьогодні йдемо до клубу! - Заперечувати не було сенсу, тому я погоджуючись плюхнулася в крісло, поглядом провела подругу і взялася за роботу.

День пройшов, хоч як це дивно, дуже швидко і без особливих подій. Лана підвезла мене додому і наказала збиратися.

О 21:00 я була готова до виходу, викликала таксі і, як завжди, за мною заїхав Дмитро.

- Куди це ти така гарна?

- Ну, а ти не здогадуєшся?

- Мілано?

- Звичайно. - Він усміхнувся, але нічого більше не сказав, якось дивно було бачити його таким. Він завжди всю дорогу міг мене про щось розпитувати. Але їхали ми недовго, тож я не встигла нічого в нього розпитати.

Коли ми під'їхали, я відразу ж помітила подругу, вона була в яскравій червоній сукні, на підборах і з довгим розпущеним волоссям. Виглядало це поєднання надзвичайно, тому навколо неї вже зібралася пара трійка хлопців.

- Привіт! Чарівно виглядаєш.

- А ось ти начебто ще раз на роботу прийшла, - на мені був чорний костюм з жилеткою і класичні туфлі, волосся, як завжди, зібране в пучок. - Гаразд, йдемо вже всередину, там на тебе сюрприз чекає, - ось це поворот.

У клубі було багато народу, Мілана потягла мене у бік зали з нашим столиком, там сидів якийсь хлопець, я запитально поглянула на подругу, вона тільки шепнула "Він класний" і ми присіли за столик.

- Знайомтеся, це Софія, а це Женя.

- Привіт! - Я трохи збентежилася від такого повороту подій, не любила я коли Лана так робила. І як ви вже здогадалися, це був не перший такий сюрприз для мене. Моя подруга прямо уявила себе свахою.

- Я до бару танцювати, а ви тут спілкуйтеся. - Вона встала і швидко відійшла, я навіть не встигла нагородити її своїм коронним "люблячим" поглядом.

- А ти гарна! - Ну все, тепер я ще більше хочу додому.

 Черговий «наречений» був примітивний до неможливості, всі його фрази бісили мене, і я подумки проклинала подругу. Після кількох коктейлів і години такої компанії мене потягло на сон.

- Гаразд, мені час, було приємно познайомитися!

- Гей, красуне, куди ти поспішаєш? Адже ми так добре сидимо, - він схопив мене за руку. - Залишся, крихітко!

- Вибачте, мені час! - Звільнивши свою руку з його лапищ, я стрімко попрямувала до виходу. І зла, як відьма, зловила таксі.

Слава Богу, що це скінчилося. Завтра  треба буде зустрітися з Ланою і поговорити про ці її сюрпризи. Набридло вже…