8 глава

Хвороба Паркінсона

Хоч би куди поглянь, ми бачимо установи (адміністративні, торговельні та наукові), де вище начальство знемагає від нудьги, просто начальство пожвавлюється, тільки підсиджуючи одне одного, а рядові співробітники нудьгують або розважаються плітками. Спроб тут мало, плодів - ніяких.

Форма і розмір столу можуть мати важливе значення для переговорів

Сиріл Норткот Паркінсон

Сиріл Норткот Паркінсон (1909 — 1993) — британський військовий історик, письменник, драматург, журналіст, автор сатиричних робіт з проблем бізнесу, менеджменту та політології.

1939 - 1940 рр. обіймав посаду викладача військово-морської історії в Британському королівському військово-морському коледжі.

У 1940 році був призваний на військову службу в чині капітана.

У 1943 році, отримав звання майора, був переведений у Військове міністерство.

Продовжував службу до кінця Другої світової війни і демобілізувався в 1945 році.

8.

Наприкінці листопада Васильєв побував у Києві для продовження відрядження ще на місяць. Жодних раціоналізаторських пропозицій робити він більше не збирався, та й спілкуватися з начальством, яке курирувало СЦКК, теж не було ані найменшого бажання.

Він зрозумів, що це розмова різними мовами. Цікавило тільки одне питання: хто його замінить у Соледарі. Виявилося, що у «дипломатичному війську» охочих отримати безплатну путівку в «санаторій» немає. Спасибі дипломату «з лісу», він проявив ініціативу і керівництво його підтримало.

Зайшовши до Астахова в кабінет на чашку чаю, Васильєв, вальяжно розвалившись у кріслі, вдався до роздумів про майбутню кампанію ротації.

- Ну, дуже цікаво, чи є в мене шанс, будучи радником відділу НАТО, потрапити для подальшого проходження служби в місію України при НАТО на відповідну посаду? Або туди ж на першого секретаря? Або з пониженням на два ранги - на другого? Про третій - жодного слова, зважаючи на те, що конкурс буде «найпрозоріший і найчесніший у світі», як завжди.

- Ну, ви розмріялися. Скажете ще таке. «Не з вашим досвідом!» - так ви мені, пригадую, говорили, - іронічно зауважив Астахов, відірвавшись від паперів. Що ви можете знати про НАТО після 25-ти років служби в армії? Ви, здається, і в розвідці N-кількість років прослужили?   Так, мало не забув і 13-ти років роботи в МЗС?

- Так, був би я молодшим лейтенантом запасу, мав би шанс очолити Службу зовнішньої розвідки України.

- Той товариш лейтенант чи старший лейтенант назвав себе «санітаром лісу», провів «зачистку лісу», але невдача вийшла зі службовою квартирою на площі Богдана Хмельницького.

- Шо, з іноземною агенткою накрили?

- Ні, начебто, лише спробував приватизувати.

- А так усе красиво починалося. Молодий перспективний дипломат, багато чого побачив і навіть попрацював в.о. глави місії при НАТО, знову ж таки.

- Верховний Головнокомандувач на нараді послів із радістю доповів, що про таке кадрове рішення посли мріяли всі роки незалежності.

- Ми в захопленні.

- Позитив усе ж таки є: добре, що не менеджер із «Рошена», - продовжував іронізувати Васильєв.

Як там говорилося в «Операції И»?

- Ну, громадяни дипломати, хто хоче попрацювати?

- Мінськ.

- Я!

- Соледар.

- Я!

- Токіо.

- Я!

- Брюссель.

- Я!

- ... На сьогодні рознарядки не надіслав.

- Туди готується заступник міністра, наскільки я знаю. Він підбирає собі в команду молодих лідерів. Ви ж брали участь у лідерській конференції.

- Так, був гріх, каюся... Ну, що ж, піду туди, де ображеному почуттю знайдеться закуточок. Так, здається, говорив чеховський герой, ідучи в шинок.

- Це говорив Чацький, але йшов він не в шинок, а по світу.

- Не з нашою платнею. А ось у Мінську іноді і в шинок не треба було ходити. Дякую адміралу за те, що нам було так весело.  Як зараз пам'ятаю, до Мінська прибув новий американський тимчасовий повірений і за загальноприйнятою практикою прийшов знайомитися з нашим Послом.

- І що?

- Після нудної протокольної бесіди за столом у кабінеті, Посол гучним своїм «Тааак!» запропонував продовжити бесіду в кают-компанії.  Бесіду продовжили з холодним пінистим пивом. Керівники розстебнули верхні ґудзики і розслабили краватки.

- А що, цілком демократично і спонукає до неформальної бесіди.

- Я теж тоді так подумав, типу маленький «октоберфест», до того моменту, коли посольське «Тааак!» перекладач американського гостя переклав «Sooo!»… Адмірал командним голосом, звичайно, запропонував тепер під «гаряче» спробувати прекрасний одеський коньяк. Для проби він налив кожному по пів склянки. Після цього зняв краватку. Усі наслідували його приклад. Далі прозвучала команда: «Всім до дна!».