7 глава

Надмірно покладатися на дипломатію може виявитися помилкою, але покладатися тільки на силу, маючи в своєму розпорядженні недостатні засоби, означає самогубство.

Генрі Кіссінджер

Генрі Альфред Кіссінджер (Хайнц Альфред Кіссінджер). Народився 27 травня 1923 року, Фюрт, Баварія. Американський державний діяч, дипломат і експерт у галузі міжнародних відносин. Радник президента США з національної безпеки (1969-1975), Державний секретар США (1973-1977). Лауреат Нобелівської премії миру (1973).

У 1943 р. був призваний до армії США. Службу проходив у підрозділах і частинах воєнної розвідки.

У грудні 2022 р. Генрі Кіссінджер запропонував варіант для мирного врегулювання війни між Україною і Росією, в якому передбачалося проведення на окупованих територіях повторних референдумів, під міжнародним наглядом.

Помер 29 листопада 2023 року у віці 100 років

7.

Як наші офіцери, так і офіцери російської частини СЦКК носили польову форму одягу. До слова сказати, вигляд її і, мабуть, якість у росіян перевершували нашу.

Щоб відчувати себе в строю, Васильєв одягав форму на виїзди і на наради. Цього було достатньо, щоб відчути її незручність. Форма здавалася картонною, у ній було спекотно і хотілося швидше зняти. Не дивно, що на «передку» бійці воліли мати б/в західних країн, ніж нашу нову.

Колись в училище замість форми з простої літньої бавовни почала надходити експериментальна, просочена якимись розчинами, що нібито зберігала від загоряння в бою при застосуванні противником хімічної зброї. Вона не пропускала повітря і неприродньо блищала, через що отримала образливе прізвисько - «гандон».

«Вокери», які поважали себе, всіма правдами і неправдами намагалися замінити її на нормальну х/б. Благо, на складах працювали радянські прапорщики.

Лише заступник начальника штабу росіян досить часто з'являвся на ранкові наради в повсякденній тужурці. На грудях його красувалися колодки медалей, отриманих за бездоганну службу. Вони-то і привернули увагу наших контррозвідників.

Після однієї з нарад у номер до Васильєва зайшов представник СБУ і дуже здивувався, побачивши облагороджене в естетичному плані житло українського дипломата. Васильєв, вселившись, дуже ретельно підійшов до створення польового затишку.

Як водиться, зробив перестановку ліжка, тумбочки і столу та ретельно вимив підлогу. Із сусідньої закритої будівлі місцевої школи він, з дозволу коменданта, притягнув два маленькі тапчани. З ящика і кількох дощок спорудив журнальний столик, вкрив його недорогою скатертиною з місцевого господарчого магазину і поставив на нього два незграбні свічники, куплені там же.

Таким чином, вийшов м'який куточок. З віконних стекол він прибрав «світломаскування» з пожовклих і вигорілих газет і поставив на підвіконня два горщики з геранню, реквізовані з коридору, де їх рідко поливали.

Стіни «вітальні» частини номера прикрасили репродукції Моне, куплені ще у Відні, які припадали пилом на горищі дачі. Їх Васильєв привіз після першого «звільнення на берег». Над ліжком повісив малюнки дітей, а біля ліжка поклав домоткану рогожку, придбану на місцевому базарі. 

У суворовському училищі приліжкові килимки, пошиті зі старих ковдр, розстелялися перед сном, а вранці згорталися трубочкою і кріпилися до ліжка дротом.

- Джин, тонік, віскі,? - привітно запитав він офіцера, який увійшов.

- Я на службі, - нарочито серйозно відповів пан підполковник.

- Вибачте, горілки в мене немає, можна запарити каву.

Поки Васильєв чаклував над кавою, підполковник розглядав репродукції.

- До речі, про живопис, - зауважив він. - Одна з квітчастих колодок російського ЗНШ - це медаль за повернення Криму. Як вам це подобається?

- Мені це зовсім не подобається. «Це якась ганьба, професоре», як казав товариш Швондер. А що думає з цього приводу начальник транспортного цеху?

- Думаю писати нашим пропозиції з цього приводу. А ви можете своїм написати, щоб підтримати ініціативу?

- Чому ні? Як мені здається, можна відправити товариша-«поверненця» додому за порушення санаторного режиму і надалі не давати дозвіл на роботу в СЦКК таким медалістам.

- Ну - за співдружність родів військ! - підполковник підняв чашку з кавою, як під час тосту.

Приблизно за місяць з'ясувалося, що СБУ після доповіді свого співробітника написала листа до МЗС із пропозиціями вжити відповідних заходів, а МЗС, зі свого боку, відреагувало на доповідь Васильєва і написало листа до СБУ, в якому теж запропонувало вжити відповідних заходів.

Загалом хотіли, як краще, а вийшло, як у феєричному фіналі вистави театру ім. І.Франка «Тев'є Тевель»:

М е н а х е м. Здрастуйте, реб Тев'є! Як кажуть: а ось і ми! (Пауза) Ребе Тев'є, у мене таке враження, що ви нам не дуже раді. Ви отримали мою телеграму?

М о т л. Отримали..

М е н а х е м. Ну?

М о т л. Шо «ну»? Ось ваша телеграма. «ПРИЇЖДЖАЙТЕ ПОЖИТИ МЕНАХЕМ З МАМОЮ»