5 глава

Замість епіграу

Комплекс мер по выполнению Минских соглашений

4. В первый день после отвода начать диалог о модальностях проведения местных выборов в соответствии с украинским законодательством и Законом Украины "О временном порядке местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей", а также о будущем режиме этих районов на основании указанного закона.

5.

Як і інші мешканці санаторію Васильєв, натхненний відвідуванням соляної шахти, перед від'їздом до Києва набрав місцевих сувенірів. Це були соляні світильники та інші вироби соляних справ майстрів.

У соляній шахті на дні стародавнього світового океану на глибині 300 м СЦКК організував брифінг для військових аташе, акредитованих у Києві, під час їхньої поїздки в зону АТО.

В унікальній камері 41біс, де раніше проводилися симфонічні концерти, виставки художників і побувала сама Алла Пугачова (кліть для спуску в шахту примадонні встелили килимами), керівник української частини СЦКК ввів представників військово-дипломатичного корпусу в обстановку.

У чарівних лабіринтах підземного соляного царства, як сказано в туристичних путівниках, вони дізналися багато цікавого про чудодійні властивості солі, кількість порушень режиму припинення вогню, обстріли з використанням систем важкого озброєння і жертви серед мирного населення.

Дивлячись, як після брифінгу офіцери апаратів ВАТ завзято грали у футбол тут же в шахті на обладнаному маленькому футбольному майданчику, Васильєв не міг не згадати своє військово-дипломатичне минуле.

У поїздках, організованих міністерством національної оборони Румунії для військово-дипломатичного корпусу, на навчання, показові заняття та інші заходи була своя принадність.

Збираючись разом, помічники ВАТів поводилися весело, як курсанти. Пустотливі витівки і «підколки» колег дуже навіть віталися в їхньому середовищі навіть під час офіційної частини, не кажучи вже про фуршетну, яку обов'язково влаштовували гостинні господарі.

Їжачись від холоду на оглядовій трибуні військові дипломати штовхалися, щоб зігрітись, та обмінювались коментарями. Атаки бійців у шинелях зразка Першої світової війни, нав'ючених спорядженням того самого періоду сприймались іронічно.

Того разу на тактичному полі поблизу українського кордону розігрувалася сценка боротьби армії чи то з терористами, чи то з сепаратистами.

Група в цивільному одязі бурхливо висловлювала свої емоції і наступала на ланцюг військовослужбовців. У повітрі з'явився вертоліт, з нього висадилося підкріплення і почалося витіснення знахабнілих громадян.

Васильєв спостерігав за тим, що відбувається, у компанії польського та німецького помічників ВАТів Єжи та Юргена. Останній немов голосом із репродуктора почав коментувати події на полі:

- Громадяни українці, ми закликаємо вас до порядку! Просимо повернутися по домівках.

- А, со się stanie? - запитав його польською Єжи.

- Українці, повертайтеся додому, інакше ми будемо стріляти, - безпристрасно продовжував Юрген.  Буковина є споконвічна румунська земля.

Тим часом, натовп був оточений і перепроваджений, куди треба, під рідкі аплодисменти з трибуни.

Далі - обід зі скрипками. Румунія перебувала на марші до НАТО, тому офіційні заходи супроводжувалися ще тривалішими неофіційними.

Ситні обіди відбувалися під музичний супровід «скрипок, що плачуть» і народних пісень. У центрі уваги скрипалів майже завжди чомусь опинявся Роберт, військово-морський аташе США.

Під час десерту лунало попурі з мелодій країн світу під гучні оплески представників цих країн. А серед помічників починалася гра «Завоюй увагу румунської красуні». Солістки обдаровувалися квіточками, що стояли на столах, запрошенням на танець із подальшим цілуванням ручок на загальну радість під дружні коментарі на кшталт: «Віджанарко, одружуйся, тобі ж іслам дозволяє мати чотири дружини»; «Джузеппе, як ти без шаблі танцювати будеш?»; «Костя, збацай “Яблучко”.

Віджанарко був індонезійським льотчиком. Худенький, як солдат-першоліток з  усмішкою, що не сходила з його обличчя. Один Аллах відає, що з ним стало після падіння режиму президента Сухарто.

Джузеппе, італійський помічник. Став знаменитим після того, як прийшов на церемонію покладання вінків у парадній формі і з довжелезною шаблею.

Ну, а російському помічнику Кості-моряку родом з Донецьку, залишалось  танцювати  «Яблучко», оскільки вальсу його не навчили.

Якось увечері він перебував у штабній кімнаті СЦКК, де кипіла бойова робота.

- Ну ось, кажуть, що ми з Вами старі вже, - звернувся до нього генерал, керівник СЦКК, який розмовляв з офіцерами чергової зміни.

 - Хто старий? То може просто зараз на перекладину чи на корт?

Генерал вечорами плавав кілька кілометрів у басейні і міг дати фору «молодим».

Колись в училищі тридцятирічні капітани теж здавалися «старими», не кажучи вже про полковників. Тепер же це почесне звання ніяк не примірялося на себе.