Глава 18.

17 березня 2014 року, район Куро.

На занедбаному будівництві товпилося чимало поліцейських, тут вистачало як простих патрульних, які відгороджували місце злочину від журналістів, що понаїхали, так і простих роззяв.

Втомлений та все ще сонний детектив Хван закінчив друкувати повідомлення своїй дівчині та відсунувши загороджувальну стрічку пройшов до своєї команди, на третій поверх недобудови. Там вже розходжували судмедексперти і пара цивільних консультантів.

- Шеф, сюди! - помахав йому наймолодший член його групи. - Ми тут.

- Бачу-бачу. - він підійшов ближче і скривився. – Трясця!

- Ага. Ми теж коли побачили тіло

Перед молодим начальником слідчої групи постало чоловіче тіло. На ньому не було одягу, він згорів у вогні, яке злочинець розпалив у казанку за п'ять метрів від тіла. І схоже за все перед цим, розрізали на шматки.

Лейтенант Хван надягнув рукавички та оглянув тіло.

На тілі були численні сліди синців, кілька порізів по тілу, вже знайомі сліди від шокера, а ще від шприца в кількох місцях. Але найжахливіше і найкривавіше – це обличчя, застигле в жаху і болю, адже видалили у чоловіка коли той був у живому стані.

Поруч, де були деякі інструменти, що використовувалися під час цього дійства. А крім того був невеликий контейнер, в метрі від тіла, який обстежували інші спеціаліст.

Детектив Хван Джон Ук вже здогадувався, що ніяких відбитків пальців, або ДНК злочинця не буде знайдено. І він вже розумів хто саме зробив це. Утім, сподівався, що він помиляється тому не афішував колегам свої побоювання.

- Знову жодного сліду. - похитав головою судмедексперт. - Ще як на зло знову пішов дощ і змив всі можливі сліди за межами приміщення.

- У цього психа, що є персональна метеостанція? - обурювався капрал Пак, який був наймолодшим в їхній групі.

- Встановили особу вбитого?

- При ньому, коло тіла, були документи на особу Ян До Хуна. Єдиний спадкоємець свого конгломерату чоловічої статі та улюблений онук Генерального Директора «Young Capital».

- Зрозумів, а що там з контейнером? – запитав він.

- Чистий від слідів і не замінований.

- Тоді я відкрию.

Трохи невпевнено та з побоюваннями детектив розкрив верх контейнера, а в середині побачив дві скляні таки в яких були людські очі. На кожній тарі були дати. Одна датована 5 березня 2009 року, а друга сьогоднішнім числом.

- Сука! – скривився лейтенант та випрямився.

- Це… - трохи невпевнено промовив капрал Пак. – це як у випадку з Єдинорогом. Це його наслідувач?

- Ні. – сказав доктор Чан, який неспішно підійшов до поліцейських. – Це зробив справжній Єдиноріг.

- Доктор Чан. – привітався з ним Хван. – То ви вже тут. А я збирався вам дзвонити сам.

- В Штаб-квартирі вже знають про це. Тому подзвонили мені. Поки нікому з нашої старої команди не повідомляв. Сподівався глибоко в душі, що це дійсно не він. Але Єдиноріг схоже достроково закінчив свою «відпустку».

- Його спровокував липовий «Єдиноріг»?

- Схоже на те. Подивись на тіло. – він почергово вказав пальцем на ураження на тілі. – Удари були завдані точно, але в них були емоції. Єдиноріг на момент скоєння вбивства був злий. Він не тільки відновив свій «хрестовий похід», але й зганяв злобу. Можливо навіть скоїв кілька помилок, через що знищив одяг та розлив хлорку по цій частині поверху.

- Чому саме спадкоємець сім’ї Ян? – запитав лейтенант Хван. – Я звісно розумію, що спадкоємці чеболів часто втрапляють в халепи і замішані в різних корупційних скандалах. Але цей занадто молодий і здається тільки повернувся в Корею з навчання в Британії. Я бачив про нього репортаж кілька днів тому.

- Можливо Єдиноріг знає про нього дещо більше, ніж ми. – припустив профайлер.

- Тим не менше, Єдиноріг змінив дещо. Немає знаку, який він зазвичай залишав. А ще ніяких речових доказів злочинів померлого поруч з тілом чи на ньому.

- Ось тобі і знак. – вказав пальцем чоловік.

Джон Ук глянув на внутрішню сторону правого стегна більш уважно й зрозумів, що прогледів невеликий знак, вирізаний на шкірі. Він був у вигляді схематичного Єдинорогу.

- Зрозуміло. А що з доказами злочинів вбитого?

- Поки не знаю. – чесно відповів доктор Чан та дістав свій телефон. – Я повідомлю кого треба. А ти поки потурбуйся про те, щоб про це тіло дізналось куди менше людей. З родичами жертви поговоримо трохи пізніше.

Доктор Чан пішов говорити з високим начальством, а лейтенант Хван залишився розбиратись з нагальними справами.

Через півгодини він відійшов за периметр, аби відповісти на повідомлення своєї дівчини. Чхве Міна – сержант поліції, патрульна, як і він п’ять років тому. Щоправда теж хоче стати детективом. Вона була подругою Джеін. Саме через неї вони познайомились і разом вже так довго. Вона повідомила, що йде у нічну зміну також, тому вдома її не буде. Це спрощувало справу і для нього, бо Джон Ук розумів, що від сьогодні і він теж буде часто на нічних чергуваннях пропадати через Єдинорога.