Глава 14.

12 Серпня 2008 року, м. Сеул.

В будинку Хан Джі У зібралось семеро друзів. Джі У завдяки зв’язкам батьків змогла протягнути свої картини на виставку в модній галереї подруги її матері. Її виставка здобула визнання та похвалу від багатьох критиків, а кілька картин придбали.

З дебютом її привітали спочатку на самій виставці Ханні, Джеін, та близнюки Квона, які прилетіли в Корею на канікулах, а тепер доєднались Лі Санхьон та Чхве Міна. Міна вже закінчила піврічне навчання на поліцейську і тепер служить під керівництвом досвідченого колеги як дільнича в передмісті. Вона не змогла вступити до Поліцейської академії через проблеми з правом, але все ж вступила за загальним конкурсом на держслужбу та буде починати з низів як і її батько.

- Джеін. – після чергового келиха вина Джі-У звернулась до подруги. – Коли ти вже представиш свою книгу для публіки. Я ж читала чернетку. Це непоганий детектив.

- Так-так, я теж. – підтвердила Ханні.

- Точно. – клацнула пальцями Чейон. – Ти ж згадувала, що любиш літературу і хочеш написати книгу. Я якось за це забула. А про що книга?

- Називається «Токсин». – спокійно в своєму стилі говорила вона. – Це детектив про серійну вбивцю в Лос-Анджелесі.

- О! А мені подобається. – оживився і Чемін. – Треба буде глянути. Даш почитати?

- Так. Але попереджаю, що головний персонаж це жінка-серійниця.

- Жінка – серійна вбивця? – розсміявся Чемін і аж ледь не звалився на підлогу. – Кумедно. Так це не детектив, а комедія. Можу порадити студію, де такі історії люблять.

- Замовкни! – цикнула на нього сестра. – Не зважай. Він сексист.

«Так його сексизм дуже милий. Цікаво яка б була у нього реакція, якби він дізнався, що сумнозвісний Єдиноріг це я?»

- Та я не ображаюсь. – відмахнулась тендітно Джеін. – І не наголошую, що історія зайде всім. Просто вигадала дещо.

Їй хотілось поділитись своєю історією. Вірніше історією Джейн Вайс. Тому, Джеін вирішила під приводом «вигаданої» історії представити корейській публіці свою справжню історію з корективами і певними змінами. Наприклад, в книжній версії Джейн була лише на половину «білою». Свого батька вона залишила без змін, а от мати записала в його коханку з числа маловідомих акторок-емігранток з Північної Кореї, а ще додала сюжетну лінію з чоловіком ГГ, якого в реальності не було. Крім цього по дрібницям виправила деякі деталі, аби пригладити певні моменти і висвітлити ті які зазвичай читачам більш цікаві.

- І тим не менше, я хочу прочитати твою книгу. – додала Чейон.

- Завтра тобі можу роздрукувати свіжу редакцію.

- Тоді і на мене роздруковуй. – махнув рукою Чемін і наповнив келихи. – Я давно нічого не читав з числа не «наукової» літератури.

- Шкода, що Ган Те та Гьон У не змогли приїхати. Один навчається ще, а інший на змаганнях. Та й за Сухо скучив.

Очі говорючих схрестились на Джеін яка кліпнула очима після того як це помітила та озирнулась.

- А чого ви всі на мене так дивитесь? – зробила вигляд наче вона не розуміє нічого. 

- Тебе це не зачіпає? – поцікавилась Чейон.

- Ви про ту історію, коли він напився і його знудило? – вона розсміялась. – Та я не переймаюсь. Всі можуть напитись. Було й було. Зла не тримаю. Хоча в той момент було неприємно.

- Ну з його блювотинням зрозуміло. – кивнув Чемін і хитро глянув на неї. – А як бути з тим, що він спочатку тобі запропонував зустрічатись, зізнався в почуттях, а потім зник на півроку і завів подружку з каліфорнійської діаспори?

- Несподівано. – чесно зізналась вона. – Але в мене немає ніякого негативу щодо цього. Ми були просто друзями.

- А хіба він не поцілував тебе, коли вам було по 15 років? – не вгамовувався Чемін. – Це як раз таки і був ваш перший поцілунок, якщо я нічого не плутаю.

На ці слова зреагували вже Джі-У та Міна. Особливо Джі-У, яка хоч і робила вигляд, що їй просто цікаво, але в очах було явне невдоволення цим.

- Ми про це не знали. – заявили обидві дівчини.

- Ми просто поцілувались, коли ви не бачили. – виправдовувалась Джеін торкнувшись волосся. – Сухо тоді перебрав, а я… ну він симпатичний і мені було цікаво, як це… цілуватись.

- І як він тоді був?

- Важко сказати. І це не пристойно обговорювати свого друга у нього за спиною.

- Ну ми можемо йому подзвонити і запитати його думку. – запропонував Чемін не здаючись, оскільки явно відчував задоволення від награного сорому Джеін. – Так сказати, влаштуємо перехресний допит. Міна, ти ж в нас тепер поліцейська. Очолиш?

- Я в такому не беру участь. – відхрестилась вона, хоча судячи з її міміки їй кортіло, аби це сталось.

- Чого ви до неї пристали? – встала на бік Джеін вже Джі-У. – У нас інших тем немає до обговорення?

- Точно. – погодилась Чейон. – Ханні вчора по телефону мені повідомила, що наша всезнайка націлилась на якогось хлопця. Що за хлопець?

- Ну-у, націлилась це гучно сказано. – посміхнулась Нам. – Скоріш, мені він сподобався, але не відповідає на мої пропозиції попити кави і чомусь уникає спілкування зі мною.