Глава 11.

Джеін вивчала арабські мови. Вірніше буде сказати, арабську мову та її діалекти, які судячи з тенденції через 100-150 років остаточно увійдуть в статус окремих мов вже «арабської мовної сім’ї». Крім арабської вона взяла за другу мову вивчення – берберську, якою говорять близько 60 мільйонів людей. В десять разів менше ніж арабська, але вона вивчається легше через спорідненість частини лексики з арабською.

Її курсова робота стосувалась порівняльного аналізу розвитку діалектів арабської мовив в Північній Африці. Причому тема була настільки глибокою, що її науковий керівник говорив, що її може вистачити і на дисертацію, якщо вона збереться в аспірантуру.

Вона пішла в бібліотеку, аби позайматись з одногрупниками. Десь через годину, Джеін отримала повідомлення від Джі-У з проханням зустрітись.

«То вона вже наважилась на розмову?» - посміхнулась психометрик. – «Це добре. Час прискоритись, а то з моменту нашої палкої ночі пройшло два тижні, а вона все ще думала»

На ранок після того, як Джі-У зробила свій крок та «спокусила» Джеін, вони не розмовляли. Обидві дивились в підлогу чи тарілку коли снідали та слухали Ханні, яка до кінця не прийшла в себе й страждала похміллям. Хоча Джеін все ж робила вигляд, що їй ніяково. А насправді вона розуміла стан дівчини поруч і дала їй час змиритись зі своїми схильностями, аби потім маніпулювати її почуттями.

Коли вже вечоріло, вони зустрілись вдома у Джеін. Ханні ще не було через її підробітку в маленькій редакції помічницею досвідченого журналіста. Тому їм ніхто не заважав говорити відверто.

- Ти виглядаєш знервованою. – підмітила хазяйка будинку взявши її тремтячі рук в свої.

Цей жест її наче трохи заспокоїв і їх погляди зустрілись.

- Є таке. Багато думала…

- Заспокойся. Все добре.

- Джеін… нам треба поговорити про те, що сталось тієї ночі. – почала вона облизавши губи. – В ту ніч… ми зробили те, про що я одночасно жалкую і те чому я рада. Оскільки ті думки та бажання в мені сиділи довго. Я не відхрещуюся від того, що відчуваю… - тихо продовжила вона, дивлячись Джеін в очі. – Я… я дійсно люблю тебе. Не просто як подругу. І тієї ночі… я не могла себе стримати. Але я не хочу, щоб через це все зруйнувалося. Не хочу втрачати тебе і не хочу, аби наша дружба зникла.

Її голос тремтів, але вона не відводила погляду.

- Якщо тобі було неприємно… якщо я перейшла межу і тепер ти мене зненавидиш – скажи прямо. Я зрозумію і відступлю. Але… будь ласка, залишайся моєю подругою. Я не можу уявити, що тебе не буде в моєму житті.

Джеін мовчала кілька секунд, уважно вивчаючи обличчя Джі-У. Потім м’яко посміхнулася – теплою, заспокійливою посмішкою, яку так добре вміла зображати.

- Я не злюся. – тихо відповіла вона, стискаючи її пальці. – І не збираюся від тебе відвертатися. Ти дуже дорога мені, Джі-У. Як подруга і як людина, якій я довіряю. Те, що сталося… було несподівано для мене в певному плані, але це не змінює того, що між нами було та є прямо зараз. До того ж, те що ти робила зі мною… це було дуже приємно. Тому не можу сказати, що я якось постраждала.

Джі-У полегшено видихнула, її плечі трохи опустилися. В очах блиснули сльози полегшення.

- Дякую… Я боялася, що ти відштовхнеш мене через мої схильності. Що все стане незручним і ти просто відійдеш злякавшись мене. А ще твоя релігія…

- Не відштовхну. – запевнила Джеін, провівши великим пальцем по її кісточках. – Ми залишимося подругами попри все. Найближчими. А те, що сталося між нами… це залишиться тільки між нами. Без тиску та вимог. А щодо релігії. Я вже говорила тобі, але схоже ти забула, що я не така вже і віруюча. Ми з Ханні звісно вдячні отцю Саймону за його доброту до нас і сестрам з притулку за турботу. Проте ні я, ні вона не можемо розділити більшість їх переконань. Тому, для мене не існує «содомського гріха». Любов – це любов.

Джі-У кивнула, притулившись з полегшенням чолом до її плеча. Її голос був ледь чутним:

- Ти найкраща… Я справді тебе люблю.

Джеін обійняла її, гладячи по спині, а в її очах з’явився холодний, задоволений блиск.

«От і чудесно» - подумала вона. – «Ти обрала найкращій для мене варіант. І тепер ти ще міцніше на гачку»

Те, що Джі-У в якийсь момент стане важко себе стримувати і вона знову зверне свою увагу на Джеін, психометри не сумнівалась. Вона зробила все для цього та просто буде провокувати час від часу, поки Джі-У не здасться своїм схильностям та остаточно не впаде в цю «рожеву яму» під назвою кохання.

А поки Джеін буде грати роль її подруги і зустрічатись з хлопцем.

«Тепер настав час Лі Санхьона» - вирішила вона. – «Люблю історію про любовний трикутник. До того ж він в нас майбутній прокурор і член сімейства яке володіє найбільшою юридичною імперією в Кореї»

Джі-У остаточно розслабилась в її, а потім Джеін перевела розмову на іншу тему та пригостила своїм пирогом, який приготувала вчора.

***

Нам Джеін максимально вкрита одягом з голови до п’ят повільно крокувала по маєтку сімейства Лі. Того самого з якого походить її однокласник Лі Санхьон. Зараз він навчався в Сеульському національному університеті на юриста, там де навчались усі його родичі, окрім однієї тітки, яка є невісткою династії та навчалась в Штатах.