Глава 9.

Капрал Хван стояв неподалік від затриманої дівчини, пив каву і слухав її розповідь про події цієї ночі. На дворі вже світало, а слідчий котрий вів цю справу активно нотував сказане, оскільки затриманим підозрюваним у серійних вбивствах виявився колишній прокурор, а нині адвокат та громадський активіст Чон Се Ге.

Крім слів випадкового свідка та рятівниці в одній особі поруч з чоловіком знайшли білу троянду та шовкову хустинку, а ще купу секс-іграшок. Тому капрал Хван та патруль, що прийшов на його виклик повірили громадянці Нам Джеін, але все ж повинні були перевірити та занотувати усі показання. Навіть того чоловіка, котрий верещав на них і погрожував судовими позовами усім їм.

- Не хвилюйтесь пані Нам. – заспокоїв її детектив. – Просто мені потрібно прояснити декілька моментів щодо останніх подій.

- Зрозуміла.

- Прекрасно. Отже, як ви опинилися в Східному парку Сочхо пізно ввечері?

- Я… я просто займалась своїми справами. Сьогодні мені слід буде остаточно оформила будинок, куди переїхала тільки вчора з подругою. Ханні після святкування мого Дня Народження лягла спати, а я вийшла по покупками.

- Тобто ви просто їздили за продуктами? Розкажіть детальніше.

- Не тільки за продуктами, але й ліками на майбутнє, аби домашня аптечка не пустувала. Але так, в тому числі і за продуктами, бо сьогодні у мене вдома буде новосілля та зустріч зі старими однокласниками. Проте, я трохи заблукала в новому районі та вийшла вже в сусідній квартал. Там у цілодобовому магазині й аптеці купила все необхідне й уже збиралася вертатися додому.

- І що сталося далі? – знов запитав детектив Лі.

- Краєм ока, я помітила знайому машину, а ще молоду дівчину, яка сідала туди.

- Чому ви кажете «знайому»? Де ви її раніше бачили? Знайомі з адвокатом Чоном?

- У мене ейдетична пам'ять. Тобто дуже хороша візуальна пам'ять, яка зі мною з самого малечку. От моя пам’ять раптом і підказала події, які я вже бачила… три місяці тому та два місяці тому. Тоді я теж бачила схожу машину й дівчину. Але не зрозуміла, що це викрадення.

Детектив оживився і поглянув на Нам Джеін вже трохи інакше.

- Ви хочете сказати, що випадково стали свідком викрадення двох уже покійних жертв?

- Вірно. – кивнула вона. – Коли по телевізору показували їхні фото, я запам’ятала обличчя. Розуміла, що десь їх бачила, але через екзамени та певні особисті справи не заглиблювалась у свої спогади. Аж поки дещо не сталось три дні тому.

- Що сталося три дні тому?

- Я побачила інтерв’ю адвоката Чона. Він теж здався знайомим. І я почала пригадувати, що бачила його разом із тими двома жертвами. Це він їх підвозив.

- В такому разі, чому ви одразу не звернулися до поліції?

- Бо я не була впевнена. Ви ж знаєте, в житті багато багатозначних ситуацій. Можливо, я просто погано розгледіла викрадача? Мій мозок міг сам собі щось додумати. Я не хотіла наговорювати на людину задарма. А вводити в оману і наговорювати на людину це не правильно.

- Але цієї ночі ви вирішили все ж побігли за цією машиною?

- Коли я побачила вчорашню ситуацію – ту саму машину, і ту дівчину – моя інтуїція сказала, що мені слід переконатись в тому, що я бачу. Я просто побігла за автівкою не знаючи куди вона поїде. На моє щастя, вона привела мене не так далеко – в Східний парк Сочхо. А далі відбулось те, що ви і самі вже знаєте.

- Так-так, - детектив відкинувся на кріслі та поглянув вже на молодшого колегу. – далі капрал Хван побачив підозрілу особу, яка поспішала в темну смугу парку. І цією підозріливою особою виявились ви.

- Я просто хотіла перевірити все так як мені було доступно. Не думала, що все станеться саме так… Але рада що встигла до найгіршого.

Детектив Лі про щось міркував дивлячись на молоду дівчину перед собою. Телефон детектива, який приймав свідчення Нам Джеін дав про себе знати. Детектив Лі підняв слухавку і близько хвилини отримував інформацію.

Один з їх колег поїхав з постраждалою у лікарню і поки він не повідомляв про її стан та показання, але Хван лише частково вірив словам дівчині перед ним. Проте одночасно з цим він відчував, що вона чогось недоговорювала, але не міг зрозуміти що саме. А йому здавалось, що під час затримання він щось впустив чи забув, але ніяк не міг згадати що саме.

- Ваші слова підтвердила постраждала. – промовив детектив. – Адвокат Чон дійсно викрав її і вколов транквілізатор, а коли вона була не здатна рухатись, але все відчувала та бачила, почав її роздягати в парку мацати за інтимні місця.

- Так цей «Нічний джентльмен» наш адвокат Чон? – видихнув капрал допивши каву. – А здавався такою порядною людиною.

- Як підказує мені досвід, - видихнув важко детектив Лі. – Саме люди з ідеальним іміджем та репутацією виявляються найбільшими мерзотниками.

- З тією дівчиною все впорядку? – запитала вже Нам Джеін з турботою в голосі. – Він їй там щось вколов і…

- Це був лише транквілізатор. Вона звісно здасть тести про всяк випадок, але головну біду цей виродок робив власними руками, а не шприцом.

- Слава Богу. – посміхнулась вона.