Глава 8.

25 грудня 2007 року, м. Сеул.

Отець Саймон, він же Кан Дже Іль, сидів в їдальні в компанії пані Ім та сестер, які служили разом з ним в церкві останні роки. Їх погляд був спрямований на екран новенького телевізора, який купила для них їх вихованка Нам Джеін. На екрані показували чергову серію історичної дорами, де грала нова зірка Кореї Лі Сера нову важливу та вражаючу роль лиходійки в період Чосону.

- Лі Сера така талановита. – задоволено промовила пані Ім, коли серія скінчилась. – Хоч мені і шкода, що Джеін тоді провалила проби, але її суперниця дійсно дуже добре грає.

- В неї велике майбутнє. – сказала одна з сестер. – За два з половиною роки знялась вже в 5-и фільмах та 8-и дорамах. А ще і за кордоном знімалась.

- Так. Але наша Джеін теж могла б стати зіркою, якби доклала більше зусиль. – промовила сестра Марія.

- Рада, що ви в мене вірите. – додала вже Джеін, котра стояла позаду обпершись об дверний косяк. – Утім, хоч певна акторська майстерність у мене і є, але це не моє покликання.

- Джеін! – радісно вигукнула пані Ім. – Ти давно тут?

- Вже хвилин десять. Але ви так захоплено дивились дораму, що було не зручно вас переривати. Крім того, мені була цікаво почути невимушену оцінка моєї давньої «суперниці» від глядачів.

- Джеін, дівчинко наша. – отець Саймон підійшов обійняти її. – Тебе місяць не було у в церкві. Я так переживав.

Чоловік оглянув дівчину з голови до ніг. Вона як завжди обирає одяг, що поєднує ніжну елегантність із молодіжною свободою. Зовсім не прагнучи люксових брендів, але дбаючи про враження. Сьогодні це в’язаний светр м’якого молочного кольору вільного крою з трохи спущеним плечем, високі джинси світло-блакитного відтінку, що делікатно підкреслювали її силует, і лаконічні білі кросівки. Образ доповнювали мінімалістичні сережки-кільця з м’якого срібла, тонке кольє з маленьким кулоном-зірочкою та сірий рюкзак середнього розміру.

- Ну як не як, я вже закінчила школу. – посміхнулась вона.

- Так-так. – кивав святий отець відпускаючи дівчину. – Ти стільки шкільних нагород та олімпіад виграла і здала ідеально екзамен Сунин. І навіть в Хангук вступила... Будеш професійною перекладачкою.

- Так, обрала те що мені вдається найкраще. – завірила його Джеін сідаючи поруч з іншими. – І до речі це дуже прибуткова діяльність навіть якщо ти ще тільки прийнята до університету. Проте, сертифікати про володіння мовами і досвід на онлайн-замовленнях на переклад ніколи зайвими не будуть. Хоч і є мінуси – доводиться спілкуватись зі специфічними особами.

- А пам’ятається ти хотіла стати поліцейським чи прокурором. – посміхнувся отець Саймон.

- Хотіла, але все ж пішла таким шляхом. Думаю, за допомогою мого філологічного таланту я можу допомогти людям більше. І мені для цього не доведеться ганятись за злочинцями вулицями чи до пізньої ночі сидіти з документами.

- Ото і правильно. – підтримала її старенька жінка. – Така молода та красива дівчина повинна блищати на весь світ, а не ховатись у кабінетах за кіпою паперу. Так гляди і чоловіка собі швидше знайдеш.

- Я ще не готова до шлюбу.

- Але колись тобі буде треба вийти заміж за багатого, сильного та розумного чоловіка.

- Подивлюсь, що з цим можна зробити. – відповіла Джеін.

- Може ти голодна? – перервав їх єдиний чоловік у компанії. – У нас є свіжозварений рис та кімчі…

- Буду рада поїсти. – зраділа вона. – Тільки з автобусу зійшла, ще нічого не їла.

- Тоді, прошу до столу…

Нам Джеін дійсно стала заробляти на своїх знаннях іноземних мов. Причому хоч особисто вона рідко приймалась як повноцінний перекладач, утім інтернет-сайти давали їй можливість заробляти на «фрілансі». Вона давно отримала усі державні та міжнародні сертифікати про володіння мовами.

Дуже швидко вона знайшла спосіб, аби махлювати. Створила купу липових аккаунтів на сайтах де вона зареєстрована і почала надсилати тексти переклад яких в неї вже є, а потім платити собі самій через електроні платежі собі гроші з числа тих, які вона поцупила у бандитів та лихварів за попередні роки. Тому вона в принципі могла не напружуючись жити і без усяких «робот» чи «університетів». Єдина причина навіть їй потрібен був Хангук це доступ до більш швидкого вивчення іноземних мов і наявність носіїв цих мов. Адже там чимало навчалось іноземних студентів та викладало професорів з усіх куточків світу.  

«Все ж таки, Лі Сера не просто так мене обійшла» - погодилась з усіма подумки Джеін, коли глянула на екран. – «Вона дійсно природжена акторка і більш талановита ніж я».

Два з половиною роки тому, вона пішла на прослуховування і Лі Сера теж. Вона була єдиною донькою маловідомої театральної акторки, яка народила її від одного вже покійного політика. Мати дуже хотіла, аби донька змогла стати відомою акторкою, хоч це не надто хотілось самій дівчині. Проте, під пильним оком матері, вона все ж виграла свій білет в життя». Хоча явно старалась лише в півсили.

Саме цей факт і вразив Джеін, оскільки вона вважала, себе непоганою акторкою, яка відточувала свої навички роками. Утім, саме Лі Сера її «вмила». І це розвеселило Нам Джеін. Тому вона слідкувала за діяльність своєї одноразової суперниці з того моменту. Без зла, оскільки акторська кар’єра їй була не потрібна, а поява Сери стала віддушиною для Джі-У, яка була залишена в спокої своєю матір’ю, адже вона знайшла собі нову «екранну» доньку.