Глава 7.

Вересень 2005 року видався для класу Нам Джеін багатим на поїздки. Спочатку вони на початку місяця поїздили по музеям в Сеулі та містах-супутниках, а в кінці місяця їх школа відправила усі 10-і класи на три дні в місто Єчхон.

Головними цілями були місцеві знамениті краєвиди, старий замок відкриті лекції з історії в місцевому університеті, а також на екскурсію по місту. Під час цієї екскурсії, вони повинні відвідати національний міський музей Кваджу, місцевий Артцентр, місцевий університет і багато стадіон, зустрівшись з місцевою футбольною командою.

Вони повинні провести в цьому місті три дні і дві ночі. Тому виїхали рано вранці на автобусах на території школи. Джеін прийшла одна з перших на годину раніше, аби допомогти класній керівниці всіх зібрати та посадити по місцям.

У автобусі до Єчхона класи 10-1 та 10-2 сиділи разом: Сухо та Санхьон – на задньому сидінні, Хані та Джеін перед ними і попереду сиріт всілись ще й Ганте та Джі-У.

Так вийшло, що до їх невеликої компанії доєдналась ще одна пара кузенів. Це був майже головний спортсмен школи - Чхве Гьон У та його кузина Чхве Міна. Вона була спортсменкою-тхеквондисткою. Її кузен був боксером і сином рідного дядька Міни, до того ж тренером олімпійської збірної. Смому Гьон У пророкують чемпіонські титули та олімпійське золото. Міна теж йде спортивним шляхом, хоча хоче стати поліцейською, як і її батько. Вони жили в Тегу останні роки, але батька перевели в Сеул на нову посаду, тому Міну включили в їх клас майже по серед навчального року. Проте вони потоваришували швидко, особливо з Міною, яка більше схилялась до щирою дружби з сиротами та інтроверт кою Джі-У ніж з «мажорами».

Поїздка в Єчхон для Нам Джеін була не просто так. Вірніше поїздка була їй на руку, оскільки і сама збиралась туди відправитись за нагоди ще місяць тому. Просто, на його вдачу видалась шкільна поїздка туди на кілька днів.

Одним з головних місць, яке потрібне Джеін – це місце дислокації 10-ої піхотної дивізії Японської імператорської армії. Ця дивізія відігравала ключову роль у підтримці контролю над південно-західною частиною Корейського півострова під час японської окупації. Тут були казарми, полігони та штаб військової поліції і склади армії. Після звільнення Кореї та під час Корейської війни, багато колишніх японських військових об'єктів були використані армією Південної Кореї та американськими військами, тому оригінальна японська інфраструктура часто була змінена або знищена. Проте навіть сьогодні залишились певні сліди перебування японців тут.

- Тобі точно вистачить часу на свої справи? – запитала її тихо Ханні, котра була в курсі, що Джеін покине готель.  

- Так. Просто контролюй наш натовп у мою відсутність, та пиши мені смс про те де ви і чи збираються завершувати екскурсію. У випадку чого задавай багато питань на які можна довго відповідати.

- Добре. Але спробуй вправитись швидше, щоб вчителька не підняла бучу.

- Я стигну оглянути місцевість.

- Точно? Тобі точно треба щось там перевіряти?

- Так.

- Розкажеш, коли перевіриш?

- Так, але пізніше.

В останні місяці Ханні почала частіше допомагати Джеін з її справами і психометри замислилась в серйоз трохи посвятити дівчину в свої плани та відкрити частину своїх сил. Щоправда досі розмірковує під яким «соусом» це зробити. Утім, вона не поспішала.

Шкільні автобуси доїхали до готелю де повинні будуть жити школярі наступні два дні. Заселившись там й поснідавши, вони знову сіли у автобуси та відправились на екскурсію а програмою.

Спочатку були парки й пам’ятники, а потім музей та на місце колишніх казарм 10- дивізії. Психометрик діставшись потрібного їй місця просто пішла вперед, повільно проводячи рукою по стінам та предметам інтер’єру, що залишились на базі. Вона шукала усі можливі психометричні сліди, котрі могли зберегтись після стількох років. Їй було відомо, що з часом вони стираються і стають слабкішими втрачаючи частину інформаційної цінності, проте слід було перевірити аби зрозуміти, чи залишилось тут щось від того, про що писав ветеран японської армії.

Місяць тому вона випадково знайшов на барахолці під час прогулянки з Ханні, Джі-У та Ганте, кілька старих щоденників корейських та японських ветеранів. Достатньо було просто глянути перші сторінки, щоб зрозуміти, що ці кілька військових частин японської армії тісно співпрацювали з загоном 731 то одразу вирішила придбати їх. Прочитавши записи більш ретельно вдома, Джеін стало зрозуміло, що випадково в її руки потрапив справжній скарб.

Один з щоденників належав японському капітану інженерного батальйону, котрий будував казарми, доти та інші укріпленнях японської армії на півдні півострову. І хоч щоденник обривається на 29 червні 1944 року, але він встиг згадати, що за наказом він та його батальйон облаштували лабораторію поблизу Кванджу для одного з підрозділів загону 731 – «Групи Кусамі». Ця група займалась фармакологічними дослідами і більшість документів та інформації про них не дійшли до теперішніх часів. Крім того вважалось, що вони діяли в основному лише в Манджурії, а от про Південну Кореї нічого не було відомо. Тому вона почала шукати інші джерела про цей підрозділ, але нічого не знаходила суттєво корисного.

Близько двох годин вона шукала якісь психометричні сліди, але нічого корисного не знайшла, а те що знайшла, не стосувалось справи. Врешті-решт екскурсія закінчилась і школярі поїхали назад в готель.