Глава 6.

Поліція брала у неї свідчення до глибокої ночі. Відпустили лише близько опівночі – після всіх уточнень і нескінченних запитань від детективів. Її супроводжував отець Саймон як її «дорослий опікун».

Близнюків врятували вчасно. Їх не встигли зґвалтувати та катувати. Хоча і колишній менеджер їх компанії і вчитель О вже хотіли приступити до діла, але служба безпеки «Kwon Group» вчасно прибула на місце і знешкодили усіх викрадачів. За ними під’їхала і поліція яка «запакувала» злочинців. Після цього вже почали розбиратись як це сталось і звідки сирітка Нам Рюджін дізналась про змовників.

Історія, яку склала для них Джеін, була вдалою і без зайвих складнощів. Вона сказала, що помічала дивні погляди вчителя О на близнюків з моменту появи в школі, але не розуміла причину. Потім незадовго до викрадення вона пізно увечері пішла скупитись в магазин для потреб притулку і на шляху в магазин проходила в сусідньому районі повз влучного кафе де сиділа парочка змовників і обговорювали дивні речі про малого покидька, секс зі стервозною кралею та «Kwon Group». Вона не придала цій розмові значення та пройшла повз у своїх справах. А от коли сталась ситуація з близнюками і вона побачила дивну посмішку та радість на лиці вчителя О, то запідозрила щось нехороше. Тому й підійшла до вчителя під видуманою причиною та розпитала його. Їй здалось дивним що він пішов на маршрут автобуса на якому ніколи не їздив, тим паче в нього була автівка. А після його відповідей на її запитання та побачивши повідомлення в його телефоні «Тільки не починайте трахати ту сучку без мене! Я вже їду», зрозуміла що до чого. От і зв’язалась з Чон Сухо як з їх кузеном.

Отець Саймон пам’ятав якого числа відправляв її в магазин і підтвердив це. Щоправда не пам’ятав деталей та не цікавився ними, оскільки довіряв Джеін та її пам’яті. В неї була ейдетична пам'ять і все про це знали, а ще вона була «чутливою» та «розумною», тому так швидко про це здогадалась.

Її репутація та вік спрацювали. І їй повірили хоч і через важливість справи та викрадених дітей протримали довше запланованого. Проте після цього відвезли назад в притулок.

Отець Саймон похвалив Джеін за «пильність» і наказав відіспатись перед школою хоч трохи.

Вона дійсно була втомленою тому швидко заснула, а розбудила її все ще втомленою та сонною Ханні. Подружка не могла дочекатись, аби дізнатись деталі тому на шляху до вулиці де вони бігали разом кожного ранку, а інколи і увечері, розпитувала про минулий день. Довелось задовольнити її цікавість.

Після був сніданок і нові пояснення для малечі котра хоталі почути про свою «нуну-оні» в якості «героїні», а потім збори в школу.

Хоча тут як раз сталась певна несподіванка. На виході з притулку де зазвичай їх чекав мікроавтобус церкви, що розвозив їх по школах, стояв ще й новенький «мерседес». А коло нього палив цигарку невисокий чоловік в окулярах і шрамом на лівій щоці. Поруч з ним була сестра Марія, котра розвозила дітей кожного ранку.

- Джеін! – зраділа їй сестра Марія. – Підійди сюди будь ласка.

- Щось сталось сестро Марія?

- Ні. Просто до нас завітав помічник Голови Квона – помічник Кан. Дідуся твоїх однокласників. Він хотів тебе підвезти до школи і трохи поговорити.

Джеін перевела погляд на чоловіка який посміхався і швидко оцінила його.

- Ясно. А ви не проти?

- Ні. Думаю, ти з ним доїдеш в безпеці і комфорті.

- Тоді добре.

- Прошу. – помічник Кан відкрив для неї двері автівки.

Поїздка видалась відносно спокійною і змістовною. Помічник Кан передав подяку від патріарха сімейства Чеболів та пообіцяв нагородити за допомогу. Вона проглянула його пам'ять і дізналась багато новин та цікавої інформації з внутрішньої кухні сімейства Квон та їх корпорації. Зокрема і про те, що ні сьогодні, ні завтра близнюки не прийдуть до школи. Їх переведуть в приватний захищений пансіон в Швейцарії де вони закінчать здобувати повну середню освіту а потім здобудуть в Європі і вищу.  

Також, її вже перевірила їх служба безпеки і не знайшла чогось цікавого. Все списали на випадковість та вдачу. Сам засновник конгломерату збирався після закінчення школи дізнався про її незвичні таланти в лінгвістиці, дав команду завербувати її для майбутньої роботи в компанії. А щодо нагороди, то на неї чекало 500 мільйонів вон після закінчення школи.

Джеін була трохи розчарована маленькою сумою, адже чекала від чеболів більшої нагороди за порятунок одразу двох спадкоємців. Втім грошей їй вистачало і це не було її головною цілю.

Жаль був в іншому. В тому, що їй доведеться відкласти роботу над близнюками на потім і зосередитись на Чон Сухо та Лі Санхьоні.

В школі її вже чекали залишки «елітної четвірки» аби розпитати її про минулий день в надії дізнатись про деталі. До них доєдналось, і Хан Джі-У, і Мун Ган Те теж. Ханні вже знала всі потрібні їй деталі, тому корчила всезнаючу мармизу. Хоча на неї мало звертали увагу.

Зміна складу за їх столом трохи змінила настрій і розмови за столом в їдальні та на перервах. Тепер все було більш спокійно та розслаблено. За головну напругу відповідали близнюки, а без них навіть вічно мовчазний Санхьон почав більше говорити і навіть жартувати.

Після школи вони роз’їхались по домівках на останок отримавши пропозцію від Сухо зустрітись у нього вдома на вихідних та розважитись своєю невеличкою компанією. Через останні події його бабуся сильно переживає про його безпеку, тому тепер його обмежать в пересуванні і додадуть охорону.