Глава 19

Кайан

Я ледь дочекався ранку, так і не зімкнувши очей за всю ніч. Кілька разів підривався, щоб побігти до Елоїзи, але щоразу мене зупиняла думка про те, що вона зараз солодко спить, виснажена вчорашнім днем.

​Щойно перші промені сонця торкнулися горизонту, я швидко прийняв душ, натягнув штани з сорочкою та попрямував до крамниці. Мав передчуття, що сьогодні ми з дому не вийдемо, а підкріпитися нам точно знадобиться.

​Я накупив гори фруктів, овочів, солодощів, доброго вина та готових м’ясних страв під стазисом, щоб вони залишалися гарячими. Залишив пакунки й оглянув кімнату. У квартирі навів лад одразу, як повернувся вчора ввечері. 

Перед тим, як вирушити до коханої, забіг до ювелірного салону. Там я обрав обручку — тонку, срібну, з місячним каменем. Вона звичайна, без магії, просто щоб нагадувала їй про мене. Справжню родинну обручку я привезу наступного разу. Вона володіє потужним захистом, здатним вберегти пару від будь-якої загрози, і кожен в Азарі за одним поглядом на неї знатиме, чия саме це жінка.

​Сховав коробочку в кишеню, перевірив, чи все готово, і рушив до школи. Мій вовк усередині нетерпляче підганяв. 

Коли я підійшов до воріт, було близько восьмої ранку. Вулиці ще залишалися напівпорожніми, лише поодинокі перехожі поспішали на роботу. Знову сонячно та тепло. Мені досі незвично бачити стільки світла — в Азарі ранки зазвичай тонуть у сірому тумані.

​Довго чекати не довелося. Елоїза з’явилася вже за десять хвилин. Вона вийшла в тій самій сукні, в якій була в день нашої першої зустрічі. Побачивши мене, вона засяяла такою щирою усмішкою, що моє серце пропустило удар. Наступної миті вона вже кинулася мені в обійми.

​— Привіт, — прошепотіла вона і коротко торкнулася моїх губ своїми.

​Мені цього було катастрофічно мало. Я поглибив поцілунок, вкладаючи в нього всю силу нічного очікування, і міцно притис до себе її тендітне тіло.

​— Припини... зараз же не ніч, на нас усі дивляться, — вона з усмішкою відсторонилася, важко дихаючи. — Ходімо вже, сховаємося в твоїй «вовчій норі».

​— Не боїшся, що я тебе звідти не випущу до самого ранку? — грайливо запитав я, притягуючи її назад за талію.

​— Я саме на це і розраховувала, — вона хижо всміхнулася, і в її очах спалахнули вогники.

​— Тоді не витрачаймо ні секунди, — я схопив її за руку, і ми швидким кроком рушили до моєї “нори”.

Щойно двері помешкання зачинилися, Елоїза застрибнула на мене, обхопивши ногами мою талію, і сама впилася в мої губи шаленим поцілунком. Яка ж вона гаряча! Скільки ж полум’я та жаги в цій неймовірній дівчині?!

​Я підхопив її за сідниці, міцно притискаючи до себе, і відніс до ліжка, не перериваючи нашого дикого поцілунку ні на мить. Обережно опустив її на білосніжні простирадла, гарячково звільняючи її та себе від непотрібного одягу. Тканина дратувала, вона була зайвою перешкодою, що заважала мені нарешті сповна насолодитися шовковистою, ніжною шкірою моєї дикої кішки.

​Коли останній бар'єр упав, я навис над нею, заворожено дивлячись на те, як золотаве світло сонця з вікна грає на її рудому волоссі та пульсуючій мітці на ключиці. Вона була ідеальною… створеною саме для мене.

​— Ти зведеш мене з розуму, — прохрипів я, зариваючись обличчям у вигин її шиї.

​Елоїза лише вигнулася назустріч, вплітаючи пальці в моє волосся, і я відчув, як її серце б’ється в унісон з моїм — так само швидко, так само відчадушно.

Ми ще довго лежали в тиші після нашої шаленої пристрасті, важко дихаючи, розпашілі й мокрі від поту. Я все ще не міг відпустити її, притискаючи до себе зі спини. Згодом простягнув руку до штанів на підлозі й витягнув маленьку срібну обручку.

— Повернись до мене, — прошепотів я.

Коли вона розвернулася, її очі були ще затуманені насолодою. Я взяв її ліву руку.

— Поки мене не буде, ця обручка нагадуватиме тобі про мене. Коли повернуся, то вдягну тобі вже родинну обручку, яка буде вказувати, що ти моя дружина. Вона захистить тебе від будь-якої небезпеки, — я одягнув срібло з місячним каменем на її палець. Камінь миттєво зблиснув, ніби визнаючи свою нову господарку.

​— Я ж ще не давала згоди бути твоєю дружиною! — задиркувато вигукнула вона, хоча в її очах танцювали іскри сміху.

​— Ти стала моєю дружиною тієї миті, коли мітка проявила себе, — я лише спокійно усміхнувся у відповідь.

​— Що? То я вже заміжня жінка?! Чому ти не сказав мені про це раніше? — вона обурено підскочила і сіла на ліжку, абсолютно не соромлячись своєї наготи. У цьому вся Еллі — вогняна і вільна.

​— Моя голова вчора була забита зовсім іншими думками, — я притягнув її назад. Вона трохи попручалася для годиться, але врешті здалася і притулилася до мого плеча. — Ми пара, благословенна самими Богами. Яка різниця, як саме ми станемо подружжям? Хіба ти хотіла йти в храм і куштувати мою кров, як це роблять маги під час ритуалів?

​— Ой, ні! Краще вже так, — вона здригнулася від відрази, а потім замислено протягнула: — То я тепер... Елоїза Варг? Дружина наслідного принца королівства перевертнів? Як же дивно це звучить...

​Вона вмостилася зручніше на моїх грудях, повільно проводячи пальчиками по моєму торсу, від чого по моїй шкірі знову пробігли сироти.

​— Саме так. Майбутня королева перевертнів, — підтвердив я.

​Елоїза різко підняла голову і подивилася на мене широко розкритими очима.

​— Сподіваюся, це станеться ще дуже не скоро, — тихо, майже пошепки промовила вона. — Не маю жодного бажання правити тими, кого ще кілька днів тому ненавиділа всім серцем.

​— Не хвилюйся, до цього ще не один десяток років, — я почав заспокійливо гладити її по спині. — Мій батько ще молодий, йому лише сорок вісім. А вбити його ніхто не ризикне — він найсильніший вовк у наших землях.

​— А інші перевертні? — вона знову поклала голову мені на груди, прислухаючись до мого серцебиття. — Ведмеді, наприклад, чи кабани? Вони не намагатимуться оскаржити його владу?