5

Таких не віддають.

МЕЛІСА МІЛЛЕР

Чесно кажучи, я мріяла щоб моя ліпша подруга чимшвидше вийшла з цієї клятої автівки.

Вона навмисно всілась на переднє сидіння, хоч і знає що це моє місце, бо зазвичай позаду мене захитує. Та я подумала: байдуже. Але зараз мені зовсім не байдуже. Бо вона розстебнула аж три верхніх гудзика на своїй білій блузі, виставивши на показ шикарне декольте.

-Сьогодні така спека.-невинно прокоментувала свої дії вона і я помітила, як Логан просканував поглядом шкіру в області її грудей.

Еріка дивним чином вміла притягувати погляди хлопців. Ефектна, хитра і зовсім не соромʼязлива порівняно зі мною. Така впевнена в собі дівчина однозначно подобається всім, а тим паче таким зіпсованим дурням, як Логан.

І це мене дратувало.

-Розкажи щось про себе, Логане.-всміхалась брюнетка.-Де ти навчався? Звідки ти?

Логан провів язиком по ряду верхніх зубів і цей жест неабияк лякав. Бо він був страшенно напруженим, мовчазним і щось подібне викликало занепокоєння в його компанії. Своєю похмурою енергією та диким натиском він буквально заполоняв весь простір поряд, та здається Торенс зовсім цього не помічала. Її очі виблискували полумʼям, коли вона дивилась на свого грецького бога і здавалось сама починала випромінювати схожу енергетику.

-Я закінчив школу.-повільно відповів Логан і на долю секунди замовк.-З університету мене відрахували.

Еріка закусила нижню губу.

-То ти поганий хлопчик.-солодко муркотіла дівчина.

Мене нудило.

-Ще раз скажеш щось подібне і підеш пішки.-гаркнув Логан.

Тож тобі не подобається коли тебе звуть хлопчиком? Цікаво. Це може стати в пригоді.

-Гаразд, Леноксе.-ще більш задоволено відповіла Еріка.

Чорт, мені ніколи б не вдалося так легко сприймати його погрозливий тон.

-То звідки ти? Дай вгадаю. Гренлофт?-він кивнув і мене промурашило.

Це найкримінальніший район нашого міста. Чим тато думав, коли наймав на роботу хлопця звідти? Тим паче, якщо він мій охоронець?

Тепер я і справді починаю вірити у всі його погрози.

-Кажуть, всі хто мешкає в Гренлофті - колишні вʼязні.

Мої пальці самі собою смикаються і я видихаю ротом. Логан не відповідає, лише кидає багатозначний погляд на Еріку.

Мене це бляха лякає. Страшенно лякає. І здається тепер я ніколи не перестану про це думати, поки не почую конкретної відповіді з його вуст.

Еріка ще кілька хвилин веде розмову з Логаном, якщо це можна так назвати і врешті ми зупиняємось біля її будинку.

-Дякую, Логане. Побачимось.-вона виходить з авто, навіть не попрощавшись зі мною і не чекаючи відповіді брюнета.

Він проводить дівчину поглядом, поки та не зникає за високим парканом.

-Ще раз зробиш щось подібне, принцесо, і сильно про це пошкодуєш.

Я смикаюсь від холодного тону і втисксюсь в заднє сидіння. Логан дивиться крізь дзеркало заднього виду просто мені в очі, від чого шкірою біжать мурахи.

-Про що ти?

-Про твоїх подружок. Якщо ще раз вирішиш, що можеш когось зі мною знайомити, краще втримайся від цієї ідеї. Зрозуміло?

-Я й не планувала.-чесно зізнаюсь я.-Ти сподобався Еріці. Я гадала такі дівчата в твоєму смаку.

-Ти сильно помилялась, принцесо.-сердито відповідає Логан, рушаючи з місця. Я хвилину мовчу і все ж продовжую випробовувати його терпіння.

-Міг би просто сказати, що в тебе є дівчина.-бурчу я і він цокає язиком.

-В мене немає дівчини.

-То в чому проблема? Еріка тобі сподобалась.

-Ти дійсно гадаєш, що ми про це будемо говорити?-ніби це повна нісенітниця, питає хлопець.

-Чому ні?-тисну плечима я. Чому ні? Я б хотіла знати!

-Тому що ти замала для цього.-ніби це очевидно, відповідає брюнет.

-Говориш, як мій батько. Замала для того, замала для цього. Мені бляха девʼятнадцять. Я достатньо доросла щоб говорити про почуття.

-То тобі цікаво яких дівчат я трахаю?-якось різкого говорить Логан, зупиняючись на червоний сигнал світлофора. Він знімає сонячні окуляри і обертається до мене, досі тримаючи однією рукою руль, а іншою коробку передач.

Я заливаюсь червоною фарбою просто від слова «трахати», а мої очі так широко відкриті, що Логан починає сміятись.

-Чорт, принцесо, не кажи мені цього.-він важко видихає, хитаючи головою.

-Що не казати?-не розумію я. Мій голос стає писклявим, бо я ладна проватились крізь землю.

-Що ти незаймана.

-Ні!

-Ти завжди брешеш?

-Ні!-ще гучніше кажу я.

-Брехуха.

-Та з чого ти взагалі взяв, що я незаймана?!-вигукую я і одразу про це шкодую. Хлопець їде далі, дивлячись на дорогу.-Тобто... мені девʼятнадцять. Звичайно в мене вже було... це.-не знаходжу правильних слів я.

Логан сміється. Він не вірить жодному моєму слову.

-Як скажеш, принцесо.

-Я серйозно!-наполягаю я.

-Гаразд-гаразд.

-Логане!-вигукую я, просунувши голову між передніми сидіннями і опинившись там майже всім корпусом.

-Годі, принцесо. В цьому немає нічого поганого.

-Чорт...-шепочу я і відкидаюсь на сидіння. Я більше не зможу нічого йому довести.

Зрештою, він правий, але це ображає мене. Я сама створила собі комплекс на фоні відсутності сексу, хоча сама ж його і боюсь. Як тепер з цим жити?

-Не кажи нікому.-попереджаю я і Логан свистить.

-То Метью ще не знає з чим має справу?

-Метт.

-Плювати.

Мене лякає його питання.

-Тобто? Йому обов'язково знати?

Невже це так погано - займатись сексом з незайманою дівчиною? Перший раз аж такий бридкий?

-Бажано. Не всі хлопці нормально на це реагують.

Чорт, він зовсім мене не втішив... тільки навзʼязав ще більші страхи.

ЛОГАН ЛЕНОКС

Мій член мене не слухає. Я намагаюсь концентруватись на дорозі і обмежую себе в можливості дивитись на принцесу крізь дзеркало заднього виду. Перераховую столиці всіх відомих мені країн, аби відволіктися і всеодно це не допомагає.