4

Ти 10/10 але...

ЛОГАН ЛЕНОКС

-Ні, це надто мало.-похитав головою я. Ноа затягнувся цигаркою і випустив дим крізь ніздрі. Він був вправним курцем, навіть вмів пускати кільця.

-Це надто багато, Логан. Ти маєш погодитись.

-Знайдеться інший покупець.-наполягав я.

-Це дурість.

Ноа знайшов покупця на мою розбиту ауді, але той пропонував тільки пʼять штук за неї. Мені шкода було віддати крихітку, яку я купив за шістнадцять штук аж так дешево.

Я зітхнув, потер чоло і знову підняв очі на друга.

-Скільки обійдеться ремонт брабуса?-запитав я.

-Загалом там нічого критичного нема. Відновити подушки безпеки, замінити ліву фару і бампер. Новий на таку кралю коштує тридцять штук, тому я спробую знайти когось, хто зможе трохи підшпаклювати й перефарбувати його. Це вийде дешевше.-розказав Ноа і я зітхнув.

Я зазвичай жартував, що він був кимсь на кшталт мого особистого помічника. Часто вирішував за мене справи і допомагав в тому, чого я сам не міг зробити.

-Гаразд, хай буде пʼять штук. Знайди майстра. Хай відновить на ці гроші подушки і дізнайся ціну на фару.-попросив я, відкинувшись на спинку старого обідраного крісла в гаражі Ноа, де зараз стояла моя машина. Тобто, вже не моя, бо сьогодні її отримає новий власник.

Ноа кивнув, знову затягнувшись димом. Звузив очі, уважно оглянувши мене.

-То як робота няньки?

Так. Я знав що ми до цього дійдем.

Я встав з місця, шуруючи на вихід.

-Логан! Скажи мені, що не чіпатимеш ту дівку. Я не хочу щоб ти знову сів за грати.-гаркнув друг, поки я діставав з кишені шорт ключі від кубика.

-Вона не дівка. І в неї є хлопець. Тож не переймайся.-відповів я, згадуючи Мелісу. Вже майже третя, тож мені час їхати.-Побачимось ввечері.-кидаю я другу і виходжу з гаража.

-Не запізнюйся, сьогодні є шанс підняти трохи грошей.

-Авжеж.-киваю я з натягнутою посмішкою.

Мене дратує Ноа. Він мій найкращий друг, майже брат, допомагає в усьому, але дратує. Бо говорить про Мелісу. Дівчину з моєї мрії. В якої є хлопець. Про яку я не маю права навіть думати.

Але думаю. Постійно.

Думаю як сильно хочу трахнути.

Я сідаю в авто, грюкаю дверима і видаю роздратоване гарчання, бо мій член зрадницьки пульсує.

Смикаю коробку передач так сильно, ніби це вона винна у всій цій дупі в яку я потрапив і їду виконувати роль няньки, як каже Ноа.

О третій годині я стою на парковці коледжу святого Патріка. Неймовірна спека змушує мене вдягти сонячні окуляри, щоб бачити хоч щось через промені палючого сонця. Я всівся на гарячий капот кубика, звісивши ноги, бо просто не сила стояти тут пів години, чекаючи Мелісу.

Підкурив, гвалтуючи свої легені димом.

Меліса. Маленька татова принцеса, вихована в любові і ніжності.

Як же мені бляха це подобається...

Я помічаю білявку, ще до того як вона це розуміє.

Дівчина йде за ручку зі смуглявим блондином, і встановивши логічний ланцюжок, я розумію що це Метт.

Чорт, чому все чого я прошу у Бога, від дає цьому ідіоту?

Хлопець відпускає її руку, крокуючи поряд і обіймає за крихітну талію. Підтягує до себе, цілує в рожевеньку щічку.

Як чоловік, я розумію що це гра на публіку. Він хоче щоб усі хлопці навколо знали, кому належить Меліса. І мене це дратує.

Бо вона йому не належить.

Дівчина трохи відхиляється від блондина і раптом помічає мене. Наші очі буквально фокусуються один на одному, хоч цього і не помітно крізь мої сонячні окуляри.

Вона як ошпарена відлітає від Метта і щось йому пояснює. Той дивиться в мій бік, поки я повільно затягуюсь.

Він трохи шокований побаченим, але доволі впевнено крокує слідом за Мелісою.

-Привіт.-трохи розгублено каже принцеса і я всміхаюсь кутиком губ.

-Слухняна дівчинка.

Я натякаю на те, що зранку наказав їй бути тут, а не в машині Метта і вона послухала мене.

Меліса червоніє.

Натомість Метт протягує мені руку, трохи всміхаючись.

-Привіт, я Метт Хокінс. Хлопець Меліси. Здається нам доведеться часто бачитись, тож ми можемо бути друзями.

Ця невинна фраза знайомства виводить мене з себе більше ніж я міг собі уявити.

Я протягую руку вперед, хапаю його долоню і замість знайомства одним ривком змушую його ступити на крок ближче до мене.

-Ми не друзі, Метью.-гарчу я.

-Метт.-виправляє він.-Мене звати Метт.

-Плювати, клоун. Ти дратуєш мене з будь-яким імʼям.

-Логан!-вигукує Меліса, округливши свої милі зелені очі.

-Якщо мені доведеться часто тебе бачити, скоріш за все я зламаю тобі ноги в тих місцях де кістки не зростаються. А якщо ти ще раз показово тертимешся біля Меліси - постраждають ще й руки.

-Логан, припини!-вигукує Меліса, намагаючись розірвати наші руки. Я піддаюсь її натиску, концентруючись на тому, як близько вона до мене. Її волосся підхоплює вітер, але воно вдаряється об моє тіло, буквально захоплюючи легені своїм ароматом. Я спускаюсь нижче її грудей, які на відстані долоні від моїх і контролюю поглядом, чи не надто високо задерлась її спідничка від різкого руху. Дихання буквально збивається і я облизую пересохші губи, вивчаючи мінімальну відстань між нами з блондинкою. Метт істерично сміється, відскочивши назад.

-Чувак, ти божевільний!-вигукує він і я неохоче перевожу погляд на цю скалку в дупі.

-Це мій хлопець, від нього мене не потрібно охороняти! Чуєш? Логан?-говорить принцеса, намагаючись впіймати мій погляд крізь окуляри, та я дивлюсь лише на Метта.

-Вона не твоя, збагнув?-гарчу я до дурня.

-Та пішов ти!-кидає знов хлопець, не витримавши мого погляду і просто йде. Меліса обертається, щоб піти слідом.

-Метт, почекай! Не йди!-вигукує вона, але я хапаю принцесу за лікоть, смикаючи на себе.-Якого біса, Логан?-гарчить вона, опинившись між моїх ніг, поки я сиджу на капоті. Білявка смикає рукою, але я не відпускаю.