3

Я буду в нормі, просто не сьогодні.

І скоріш за все не завтра.

МЕЛІСА МІЛЛЕР

Я не знала напевне, жартував Логан чи казав серйозно щодо Метта.

Метт мій хлопець вже 4 тижні, тож я вважаю це початком серйозних відносин. Він високий, трохи смуглявий, що контрастує з його світлим волоссям. Спортивний, розумний і веселий.

Він давно мені подобався, та ми ніколи тісно не спілкувались, щоб зрозуміти що ідеально пасуємо один одному.

Він спортсмен, капітан команди по регбі нашого коледжу, добре вчиться, має забезпечену родину і стажування в компанії своєї матері. Отримує спортивну степендію і нещодавно вступив в керування своїм трастовим фондом від дідуся з бабусею.

Я також на відмінно вчусь, належу до студентської ради. Займаюсь тенісом, відвідую читацький гурток,  а також раз на тиждень лишаюсь на тренування з черлідингу. Там ми і познайомились з Меттом.

Тож хіба ми не ідеально пасуємо один одному?

-Привіт, мармеладко.-співав Метт і я весело засміялась.

Він підійшов до мене, міцно обіймаючи за плечі і поцілував в щоку.

-Що там сталось взагалі? Який ще охоронець?-заговорив він, крутячи шиєю.

-Тато найняв його. Знову ці міри безпеки. Щоправда не розумію для чого.-відповіла я, відходячи на крок назад.-І мушу зауважити, цей хлопець дуже дивний. Знаєш, він весь в татуюваннях і в нього такі збиті кісточки.-говорила я, показуючи все на своїх руках. Метт встіхнувся похитавши головою.-Філл був в мільйон разів приємнішим.

Філл був моїм охоронцем майже пів року і врешті звільнився, бо тато постійно до нього чіплявся. Мабуть я в чомусь також винна, бо Філл страшенно мене любив. Майже як дочку. Часто дозволяв мені те, чого батько не розумів і забороняв. Йшов, так би мовити, в мене на поводу. Виправдовував мене і прикривав.

Тому і не вгодив батьку.

-Чекай-чекай, хлопець?

-Так.-відповіла я. Метт звів брови.

-Я гадав що охоронці зазвичай кремезні чоловіки. Знаєш, як Міцний горішок.-засміявся хлопець.

-Ні.-скептично скривилась я.-Логан... мммм, молодий. Йому двадцять чотири.

-Агов, я вже ревную.-надув губи хлопець.

Я хотіла сказати, що не варто. Але щось всередині мене підказувала що в словах блондина є доля правди. Йому варто було мене ревнувати, бо Логан дійсно був привабливим. В його образі поганця було щось... цікаве. Не знаю навіть як це описати. Іноді читаючи безглуздий любовний роман, я мріяла щоб Метт був схожим на головного героя. Такий собі бунтар, який готовий спалити цей світ заради мене. І Логан ідеально підходив під цей опис. Брутальний, сильний, незалежний.

Побачивши його, я подумала - до чого ж він гарний собою.

Але це лише думки, які нізащо нікому не озвучу, бо він просто мій охоронець.

-Я хочу його побачити.-впевнено заявив Метт і я важко ковтнула.

-Не думаю що це гарна ідея.-зкривилась я.-Почекаймо трохи з цим.

-Можливо я міг би з ним подружитись. Тоді він буде більш лояльно до тебе ставитись.-підморгнув Метт, натякаючи на ставлення Філла до мене.

Іноді він дозволяв мені прогулятись з Меттом після коледжу, або казав батьку, що я лишилась у подруги, коли ж насправді я була у Метта.

Невеличке уточнення! Батько не знає про Метта. І я не поспішаю йому говорити, бо для нього я досі маленька дівчинка. Він не зрадіє цій новині.

-Не думаю.-протягнула я, коли до нас підлетіла Еріка.

-Не важливо про що ви щойно говорили, важливо лише те, що я закохалась!-вигукнула Еріка, відкридаючи темне волосся за спину.

-Добрий ранок.-скривився Метт, відпускаючи мене зі своїх обіймів.

-Господи, Еріко.-закотила очі я.

-Ні, послухай. Щойно я побачила грецького бога, який зійшов з Олімпу. Ну можливо не зійшов, а впав, бо він виглядав трохи... ммм, помʼятим.-вона покрутила пальцем біля свого носа.-Та мені байдуже. Я хочу від нього народити!

-Фу.-коротко прокоментував це Метт і поцілував мене в щоку.-Побачимось на ланчі, мармеладко.-прошепотів він мені на вухо, легенько вщипнувши за талію.

Він постійно робив щось подібне і це було проблемою. Бо я знала, що Метт хоче мене торкатись, цілувати і... трохи більше. Але я поки не була до цього готова.

Як це пояснити... мені девʼятнадцять і Метт перший мій хлопець. Ось в чому проблема. Я боюсь зізнатись йому, що досі незаймана.

Зараз якось не модно бути цнотливою так довго.

І це бісить.

Ніби незайманість визначає, наскільки я добра, наскільки безневинна, а її наявність чи відсутність чомусь важливіша, ніж сотня виборів, які я роблю щодня.

В Метта було багато дівчат до мене, врешті він капітан команди з регбі - воно не дивно. Та я не знаю як він відреагує на те, що може побачити, коли ми вперше ділитимемо постіль.

Ні, варіант просто поговорити з ним про це - відпадає. Я помру від сорому, якщо це скажу.

Еріка моя найкраща подруга і навіть з нею я про це не говорю. Вона вперше переспала з хлопцем ще в пʼятнадцять, тож їй не зрозуміти мого страху.

-Про кого йде мова?-обернувшись до брюнетки мого зросту, запитала я.

-Про грецького бога, Мелісо. Прокинься! Там, на парковці.-пояснювала вона.

Мене промурашило.

-Якщо це коротко підстрижений брюнет з татуюваннями біля чорного кубика - то навіть не починай.-закотила очі я. Вона побачила Логана.

-Саме так. Він...-я перервала дівчину.

-Мій тіло охоронець.

Еріка голосно простогнала.

-Ти стерво, Мелісо!-заверещала вона і я округлила очі.-Чому тобі дістаються найкращі чоловіки цього світу? Чим я гірша?

-Заспокойся!-засміялась я.

-Ти сьогодні ж познайомиш нас!-рішуче заговорила брюнетка, склавши руки на грудях, але я вже розвернулась, прямуючи в будівлю, бо не збиралась слухати про Ленокса.

-Гаразд, та не думаю, що твої батьки це схвалять.

Еріка була з такої ж забезпеченої і аристократичної родини, як і я.