???

1. Арторіас знищив рашту так давно, від меча душами сильно так гуло
2. Поглинув він їх так багато, що хотів на Землі робить вже свято
3. Меч так багато душ поглинув — нового рівня він дозринув
4. Той меч у силі значно зріс і тепер вже меч Ямато Арторіас поніс
5. Меч, що крізь усе скінченне міг легко прорізати
6. Власника навіть у інші світи лезом відправляти
7. — Хм... Всіх вбив, але одного все ж мабуть залишив
8. Арторіас розгядати новий меч у мить оту облишив
9. Людвіг вже давно з діри своєї вирушив
10. Черва в голові рукою видушив
11. Але не для того, щоб життя його скінчити
12. Чи кровотечу в мозок зупинити
13. А для того щоб на щось нове перетворити
14. З черва смертельну зброю так створити
15. Меч Чорної діри — щоб лиш кров чиюсь пролити
16. Високо підняти, щоб половину свого людського обличчя чорним лезом закривати
17. — А цей хлопець справді особливий — навіть звідси відчуваю я наскільки він злобливий
18. Енергію Людвіга можна було за кілометр відчути
19. Більшості не дав би він навіть зброєю махнути
20. Арторіас вирішив першим удару завдати, знаючи, що Ямато вдасться одним ударом будь-кого розрубати
21. Почалася грандіозна нова битва, хотіли знати в кого з них гостріша бритва
22. Сторона цього хлопця навмисно відрилась, щоб гордість Арторіаса перед сильнішим скорилась
23. Удар він був сильний, був він і влучний, але стик від удару був майже беззвучний
24. — Чому не ушкоджений він і його тіло?
25. Хоч в Арторіаса воно трохи затремтіло
26. — Цікаві у вас тут привітання, — сказав Людвіг не маючи ні грама хвилювання
27. Ніби він й не розумів, хто перед ним стоїть... Хоча швидше Арторіас не знав, яку силу він таїть
28. — Чому на тобі жодної подряпини, хоч на мечі майже вже є вм'ятини. Це зброя, що через так багато прорізати здатна і сила моя стала вже доволі знатна
29. — Так, але не через нескінченність — цього не знала твоя самопевність. Дозволь пояснити — меч Чорної діри це мій клинок, що має здібності рівня зірок
30. — Що ти під цим на увазі маєш? Здається, з ким справу маєш ти зовсім не знаєш...
31. — Тобто ти теж нескінченність як і я у руках своїх тримаєш? Бар'єр нескінченності на своїх пальцях відчуваєш? Мій меч мене захищає, тіло володаря він бар'єром нескінченності вкриває
32. — Ти знаєш скільки часу знадобилось, щоб я мав в руках цей свій Ямато?
33. — Ну... Мені влаштувати тобі свято? Скільки б часу пішло у тебе неохочого — не знайдеш ти за секунду мого чогось більш дорожчого
34. — До речі, дещо спільне між собою все одно ми маєм — жагу до руйнації у наших серцях ми тримаєм. Можливо, якби б ти не був настільки слабкий я б взяв тебе боротись на своїй стороні
35. — Ідеї твої досить дурні... Мені команда жодна не треба, вже давно відпала в ній потреба: або мені судилось всі світи підкорити або більше ніхто не має там права дорогу кров'ю стелити
36. — Гаразд-гаразд, дам я шанс тобі себе показати, і все ж я меч свій хочу сховати, щоб шанс банальний тобі дати — якщо тобі вдасться одного удару мені хоча б якогось завдати — помилування змушений буду я тобі подарувати
37. Арторіас знову в атаку смертельну пішов — до використаннях смертельних тактик він прийшов: у той момент Розмиттям він скористався — простір навколо жертви розривався, створюючи численні портали — з яких безлічі рук жертву з усіх сторін атакували
38. Але якби Арторіас в бою не старався — Людвіг все ж неушкодженим лишався
39. — І це все на що здатен ти? Як вдалось підкорити взагалі якісь світи? І чомусь від тебе я на більше сподівався, — після цих слів Людвіг за Арторіасову руку міцно взявся, один рух швидкий — Арторіас за рану вже тримався, Людвіг був перший хто до його крові добрався
40. — Вперше в житті перед мною той, кого перемогти я не можу, з цим супротивником я сам собі вже не допоможу — треба на Землю відступити, а його можна гнити тут самого залишити
41. Арторіас портал на Землю забажав відкрити, але план його не вдалось йому здійснити: спробувати портал відчнити — означало захист свій відкрити
42. — Не квапся ти аж так вже сильно, дивлюся за кожним рухом твоїм я досить пильно
43. У момент відповідний Людвіг Арторіаса за ногу щільно взяв і у повітря високо послав
44. Арторіаса зустріла скеля висока — був він вже без одного ока
45. — Ворог мій занадто сильний, а я не такий уже й всесильний... Без меча він навіть б'ється і все одно кров лиш моя ллється
46. Арторіас до нових прийомів вдався, хоч на його використання він таки вагався — Тіньову нитку він з душею своєю та мечем Ямато створив, сили майже безмежні він пробудив: регенерація й могутність, майже обмежень будь-яких відсутність... але за винятком того, що смерті власник жоден не уникне, хоча Арторіас і так певен, що вже зникне: вирішив забрати він ворога з собою, даючи нічию цьому двобою. Цей процес зупинити неможливо і рано чи пізно душа власника повністю покине тіло...
47. — Ах... смерть стань моїм лезом ще один раз — останній мій тобі наказ...
48. — Мені справді подобається запал, який я бачу, якщо пропущу таке — ніколи собі вже не пробачу
49. Арторіас ударними хвилями Людвіга намагався здалеку притиснути — скоротити дистанцію і в ближньому бою уже дотиснути
50. План його добре спрацював — до фіналу вже бій той прямував
51. В момент фінального вже для Людвіга удару — вирішив той, захистити себе від кошмару: в момент останній меч він свій підняв — захисну оболонку нескінченності здійняв
52. Але... його це вже не захистило, занадто велика була сила — Ямато з іскрами крізь захист прорвався, до самого серця гарячим лезом добрався
53. Ворогу настав кінець — вже тепер він не живець... Але Арторіас після удару теж впав від знемоги — занадто багато потребував удар сил задля перемоги
54. Закінчилось отак життя обох... лиш два мечі... що лежатимуть безлічі епох...
55. Кінець!