Меч, що вказує дорогу

1. — Ми у пеклі й дивимось на рай... Ніби кого хочеш — бери і тут вбивай... Але пропоную тобі взяти в руки зброю
2. — А якщо не виконаю твою волю?
3. — Тоді у мене інший план як завдати раю болю
4. — Я відмовляюсь. Іди сам на Божі сходи, роби це без моєї згоди
5. — Твоя згода мені не потрібна, хлопче, і байдуже, хто там що бурмоче
6. — І який ж твій план? — один із демонів промовив
7. — Цей хлопець до чорної магії мене підмовив
8. — Невже мова йде про саме те закляття?
9. — Так, і мені треба усі кайдани, щоб стримувать "моє" завзаття
10. Арторіаса всіма кайданами пекла обмотали
11. Найкращі ковалі — навіть ще міцніші скували
12. І вже стирчала із кулі лиш одна його дуля
13. Декілька рухів пальцями — і тіло Лоуренса вже було під його контролем
14. На лобі його була мітка Глибини, що іноді супроводжувалась болем
15. Арторіас нарешті зміг без болю меч із землі підняти
16. відразу ж предмет почав демонічну кров поглинати, лезо швидко на поверхню висувати
17. Хоча було навіть більше — компас на ньому напрямок до дверей почав відображати
18. Свідомість Арторіаса перемістилась, проте душа в його тілі все ще містилась
19. І стала цілком безконтрольною силою — саме тому була металом покритою
20. Оточили те тіло й демони повсюди — щоб охороняти
21. А якщо ж вибереться — зброю намагатися впихати
22. Та відчинив Арторіас ті двері, вибив прямо із ноги як в своїй манері
23. Відразу ж ангели в атаку полетіли, але душі їх — в меч після поразки швидко залетіли
24. Вбити когось було справді складно, адже всі вже давно й мертвими були
25. Тому лиш варіант тіло пошкодити, щоб душі самі з нього втекли
26. І щоб запобігти поверненню душі назад — її запечатати потрібно у предмет, якщо звісно не хочеш, щоб хтось казав ще один куплет
27. І почав Арторіас війну між усім і всіма
28. Кожен тут бився мов із двома
29. І проти Бога деякі ж ангели самі постали
30. Хоч деякі все ще Творця свого захищали
31. Намагався Арторіас кожного рубати — кого міг хоч якось дістати
32. Піднімався він по сходах за хмари — щоб Бога порвати, не думав ні на мить, щоб тікати
33. Удар за ударом — кров ангельська проливалась від святого меча
34. І душа ангелів ним поглиналась — тіла їх свіча
35. І коли вже впасти мав останній ангел — рука засумнівалась
36. Мов свідомість Людвіга назад поверталась, сили і люті на мить вона набралась
37. Але Арторіас швидко відновив над тілом контроль, усвідомлюючи як багато знищив доль
38. Піднявшись нагору він лиш один удар зміг завдати, адже ще до Арторіаса Богу довелося охоронців своїх розіп'яти, які проти Нього й вирішили встати
39. Бог був ослаблений значно, хоч Арторіас все одно "розіграв" з ним обачно
40. Відступав Бог якнайдалі, поки Арторіас атакував на запалі
41. Але Бог також мав план особливий, поки ворог думав, що Він просто боязливий
42. І прямували вони до дверей, що на Землю вели
43. Але ланцюги з його справжнім тілом вже попливли
44. Підійшов Арторіас до дверей, готовий мечем їх відкрити й все людство розтрощити — свою маленьку земну мрію нарешті втілити
45. Але Бог інший план мав — складне закляття він промовляв
46. Арторіас хотів удару фінального вже нарешті завдати, поки Він зможе закляття застосувати
47. Але знов рука з мечем перед Богом зависла
48. Сила Лоуренса — Арторіаса на мить дотисла
49. Маленія все ще по землі ходила
50. І Людвіг не хотів, щоб його ж рука і смерть їй причинила
51. І в момент останній, коли Арторіас вже хотів двері відчинити — Лоуренс зумів план його придушити
52. І тіло Арторіаса вже було готове все пекло згубити
53. Боже закляття той світовий міст зруйнувало
54. І світло по всьому Раю відлунало
55. Енергія світла була випущені прямо у дорогу між світами — нема тепер більше брами
56. Меч з дверима на пил перетворився, щоб Арторіас схилився
57. Почав він пил той роздивлятись, в різні сторони гнівно так кидатись
58. Але ціною Божого закляття це був і Бог
59. Закляттям завершив Він той епілог
60. Помер Бог, померло й потойбіччя для людей
61. І ніхто із них навіть не мав у голові таких ідей
62. Арторіас вернувся у тіло своє те колишнє
63. Коли якраз воно вже вирішити хотіло, що навколо лишнє
64. Але на Лоуренсі все ще печатка була — ще на раз контроль дала
65. У мить не за своїм бажанням Лоуренс через світи перемістився
66. Але зовсім не для того, щоб Арторіас з ним бився
67. Хотів Арторіас його покарати, але жодна смерть не дала б потрібної відплати
68. Кинув Лоуренса в ту прірву, у якій сам колись сидів, але для нього особивий подарунок приглядів
69. Колишній ангел, який на черва був перетворений
70. Тепер через пекло став ще більше спотворений
71. Запхав Арторіас черва прямо в його вухо, щоб в його голові більше ніколи не було глухо
72. Підписав він Лоуренсу вічні страждання, глибоко між камінням неминучі ламання
73. Навіть сам процес був сповнений криків та ридання
74. "Чому ти це робиш?" — задав Лоуренс лиш одне питання, на яке отримав лиш ще одне мовчання
75. Пішов Арторіас зі всіма пекла мешканцями за стіл та трон у Рай
76. І лиш для останнього жителя пекла передав: "Навіки бувай"